Дмитро Пташка
Україна понад усе! "Я на сторожі коло їх поставлю Слово!" Т.Г. Шевченко
19.01.2015
11741
75

Мова vs. Язык. Одинадцятий раунд. Російська, як спотворений діалект української!

Суперечки про те, чия мова є найдавнішою: українська чи російська і, відповідно, яка з них є оригіналом, а яка похідною, тільки на перший погляд видаються безглуздими. Насправді, це питання вже давно було вирішено професійними лінгвістами. Зрозуміло, що про точне визначення віку обох мов в даному випадку не йдеться, але, погодьтеся, що нам буде достатньо і "якісного" методу оцінки!
Отже, в лінгвістиці існує розподіл мов на синтетичні (від грец. слова "synthesis" – поєднання), в яких граматичне значення поєднується з лексичним у межах одного слова та аналітичні мови (від грец. "analysis" – роз'єднання), де лексичне значення передається в головному слові, а граматичне виражається супроводжуючими його службовими словами. Вважається, що стародавнім мовам властива саме синтетична структура, а молодим – аналітична. Так от, українська за своєю структурою є високо(!) синтетичною, а "русській язик" – аналітично-синтетичною мовою, причому наявні ознаки синтетичності в його структурі обумовлені якраз масовими запозиченнями з української. Дивіться, як це виглядає на практиці:

щомиті каждое мгновение
щохвилини каждую минуту
щодня каждый день
щороку каждый год
щоразу каждый раз


Ось так в обох мовах позначаються часові проміжки. І ще цікавіше побудовані ступені порівняння прикметників і прислівників. До речі, сподіваюсь Ви не забули, що копія завжди(!) є гіршою за оригінал?!

дешевий дешевый
дешевший более дешевый
найдешевший самый дешевый
щонайдешевший/ якнайдешевший -
щоякнайдешевший -

Як Ви бачите, для двох останніх форм у тому непорозумінні, що зветься "маленьким і жалюгідним" навіть відповідників не знайшлося. Разом з тим, зверніть увагу наскільки логічно досконалою є будова українського словотвору. Кожний наступний ступінь порівняння, наче намистини в намисті, утворюється лише після додавання нової частки до попереднього слова-основи!
Не менш цікавою є ситуація і з самими прикметниками. Справа в тому, що в "язичку" переважаюча більшість прикметників чоловічого роду були запозичені з української без змін, жіночого роду – із додаванням закінчення "я", а середнього – видозміною закінчення на "ое": білий/біла/біле – "белый/белая/белое", зелена – "зеленая", чорна – "черная", коричнева – "коричневая", добра – "добрая", зла – "злая", весела – "веселая", печальна – "печальная", мудра – "мудрая", дурна – "дурная", велика – "великая", мала – "малая", молода – "молодая", стара – "старая" тощо. Вся недолугість подібної моделі запозичення повною мірою проявляється у словах де "я" вже присутнє в українській лексемі і додавання ще однієї "я" з утворенням закінчення "яя" є повністю зайвим: "давня-я", "синя-я", "крайня-я", "зимня-я". Прикметники середнього роду і множини створювалися за тією ж схемою: "давнє-є", "синє-є", "крайнє-є", "зимнє-є".
Наступний чудовий приклад – це відмінювання дієслів, який також дозволяє оцінити відшліфовану тисячоліттями граматику української мови і порівняти її з болгарсько-українським суржиком:

їсти есть
їстиму я буду есть
їстимеш ты будешь есть
їстиме он будет есть
їстимете вы будете есть
їстимуть они будут есть
їстимемо давайте мы будем есть

Знову ж таки, в "русському язичку" наказова(!) форма майбутнього недоконаного часу чомусь відсутня від слова зовсім. Тому там, де українці використовують одне слово – "русськім", з їхньою "маленькою і жалюгідною" подобою на українську потрібно вже навіть не словосполучення, а ціла фраза! Як завжди в таких випадках, не обходиться і без кумедних ситуацій. Візьмемо, наприклад, заклик "Кохаймося!", який представниками "висококультурної" нації сприймається чомусь лише як спонукання до масової е*лі. Насолодіться моментом та відчуйте різницю у менталітеті. Іншим, малозрозумілим висловом для "русськіх", незважаючи на їх патологічну пристрасть до горілки, є наш традиційний тост "Будьмо!". Оскільки це є граматична форма то в жодному словнику Ви не знайдете її значення. Тому просто розтлумачити цей заклик то вже, без сумніву, неабияке досягнення!
На відміну від української, вік "русського язика", а де-факто болгарсько-українського суржику обчислюється елементарно. Керуючись інформацією з відкритих російських джерел його можна приблизно оцінити у 250-300 років*. Давно відомо, що голосніше за всіх "Тримайте злодія!" кричить саме злодій. Тому не дивно, що у спробах приховати факт штучного походження "языка" російською пропагандою було розгорнуто справжню інформаційну війну, метою якої, як ми можемо оцінити постфактум, поміж іншого було і дискредитація джерела запозичення, себто, нашої мови. Мальовничо і, на перший погляд, цілком переконливо нам при найменшій нагоді і досі втокмачується, що "українська є другорядною похідною, яка виникла внаслідок схрещення "русського" язика з польською, якихось 100-200 років тому". Проте у всіх цих інтелектуальних тенезмів** "русськіх" є одна характерна вада. Зверніть увагу(!!!), в будь-якому з цих текстів, які поширюються мережею питання доказової бази усіляко оминається! Ви спитаєте: "Чому?". Насправді, скринька відчиняється дуже просто – будь-яке порівняння обох мов дуже швидко доводить штучність походження і вторинний характер російської. Тому там міститься лише порожня балаканина, яка без доказів не варта навіть паперу на якому вона написана! В той же час, для того, щоб довести вторинність та штучність "языка", не потрібно проводити багаторічних досліджень, а достатньо лише взяти в руки звичайнісінький україно-російський словник. І от тоді, дуже швидко з'ясовується, що, насправді, московіти розмовляють сильно спотвореним діалектом української! Розрив шаблону і когнітивний дисонанс для більшості "ісконно русськіх" після хоча б часткового вивчення цієї, малопопулярної серед подібної публіки книги гарантовано! Власне, відомий класик, ікона "русської" поезії про те саме писав ще 150 років тому:

"Не все ли, русским языком
Владея слабо и с трудом,
Его так мило искажали,
И в их устах язык чужой
Не обратился ли в родной?"

У цьому вірші Пушкін з дитячою безпосередністю, прямим текстом, без усіляких там натяків, відверто пише, що руська мова для московітів є чужою. Якщо пригадати, що Московія у 1721 р. вирішила привласнити собі грецьку транскрипцію нашої країни – Росія і, разом з тим, змінила назву своєї мови з московітської на "русську", то він таки має рацію! В цьому контексті цікавими будуть слова В. Лудольфа – німецького вченого та мандрівника, автора книги "Граматика мови московітів(!)", яка була видана незадовго до цього історичного моменту у 1696 р.: "Чим більш освіченим хтось хоче здаватися, тим більше він домішує слов'янських(!) виразів до своєї мови або ж своїх писань, хоча деякі і кепкують(!) над тими, хто зловживає(!) слов'янською(!) мовою у повсякденному житті". Достоту, важко уявити "слов'ян", які навмисно(!) додають до своєї мови слов'янські вирази і над якими через це кепкують! Менше з тим, "русськіє" цих виразів за 300 років на додавалися стільки, що повністю витіснили з ужитку свою власну фінську лексику. До речі, зараз історія на Московії пішла по другому колу, тільки широко вживаними стали вже не руські, а англійські слова.
Загалом, "русськіє" примудрилися тишком-нишком запозичити у нас 62% лексики, з яких 44% повністю тотожні, а 18% – видозмінені. Тобто, коли Пушкін писав про "язык чужой" і "его так мило искажали" це було аж ніяк не перебільшення, а звичайна констатація факту. В будь-якому разі тепер Вашій увазі пропонуються безмовні, але від того не менш промовисті чи красномовні*** свідчення словників:

ЖАГА (желание) – жажда, жаждущий, жаждать, жадность, жадно, жадный.
ЖУРБА (печаль) – журить, "не журись красна девица" (українська фраза з "русськіх" казок, яка повністю видає походження самої казки); пожурить.
ТУГА (тоска) – тужить, жили не тужили (іще одна фраза з наших казок, так само, як і самі казки, причому в обох сенсах); затужил.
КАЗАТИ (говорить) – сказать, сказывать, сказано, сказка(!), сказочный, сказочно, сказочник, сказитель, сказание, иносказание, иносказательный, иносказательность, иносказательно, сказуемое, недоказуемое, несказанный, несказанно, недосказанность, доказательство, доказать, доказательная, доказано, приказ, приказать, приказывать, приказано, присказка, рассказ, рассказать, рассказывать, рассказчик, рассказано, указ, указать, указка, указатель, указано, заказ, заказчик, заказать, заказанный, заказной, заказник, заказано, отказ, отказчик, отказник, отказать, отказано, безотказность, безотказный, безотказно, выказать, высказывать, высказано, оказать, оказанная, оказано, показать, показывать, показания, показанная, показано, противопоказано, противопоказания, противопоказанный.
СЯГАТИ (достигать, тянуться, протягивать руку) – досягать, досягаемо, недосягаемо, посягать, посягатель, посягательство, посягнуть, посягнувший, присяга, присягать, присягнуть, присягавший, присягнувший, присяжный, досуг, досужий, недосуг, шаг, шагать, шагающий, шагомер, осязать, осязание, осязаемость, осязаемый, осязательный, сажень, саженный.
Інколи, дослідження запозичень у "язичку" призводить до вкрай несподіваних знахідок. От, наприклад, чи знали Ви, що козаки з москалями робили?! Виявляється, вони їх розпитували і полохали! Чи спочатку полохали, а потім вже розпитували? Наразі то вже невідомо…
ПИТАТИ (спрашивать) – пытать(!), запытать, пытка, пытливый, пыточный, пыточная, попытка, попытаться, выпытывать, испытывать, испытание, любопытство, любопытный (незрозуміло лиш одне – для москалів це той, що любить свого співрозмовника "пытать" чи все таки розпитувати?), любопытствовать, полюбопытствовать, любопытно.
ПОЛОХАТИ (пугать) – переполох, переполошиться, сполошиться.
ЛАВА (ряд, шеренга) – лавина, лавиноопасный, лавка, лавочник, лавочный.
ЧЕРВОНИЙ (красный). – червонец, червонное золото, червонный туз, червленый щит (темно-червоний), червонеть (застар).
КОРИТИ (подчинять) – покорить, покорять, покорение, покоренный, непокоренный, покорность, покорный, непокорный, укор, укорять, укоряющий, укоризна, укоризненный, безукоризненно, безукоризненное.
ВАГА (вес) - уважение, уважить, уважаемый, уважительный, уважительно, важно, важный, неважно, неважный, важничать, отвага, отважный, отважиться, отважность, отважно, вагон (той, що жене вагу), вагонный, вагоновожатый, вагонник, вагонка, вагонетка.
ОЧІ (глаза) – очки, очкарик, очкарь, очечник, очечный, очешник, очковтиратель, очковтирательство, очковтирательский, очевидец, очевидно, очевидный, очевидность, очевидица, неочевидно, неочевидность, заочник, заочный, заочно, очко, очковый, безочковый, одноочковый, двухочковый, многоочковый, трехочковый, очкование, очкун, очкануть, очковать, очный, очкастый, очкатый, очно, безокий, одноокий, стоокий, многоокий, голубоокий, зеленоокий, светлоокий, сероокий, синеокий, черноокий, темноокий, ясноокий томноокий, волоокий.
ОСЕЛЯ (жильё) – село, селянин, односельчанин, сельский, селить, селение, поселить, поселять, поселенец, поселение, заселить, заселять, заселение, расселить, расселять, расселение, отселить, отселять, отселение, выселить, выселять, выселение, выселки, население, населённый, незаселённый, поселок, поселковый, сельсовет, сельскохозяйственный.
ДЗВІН (колокол/звук) – звон (цікаво, чому "русськіх не бентежить, що їхні "колокола" дзвонять, а не "колоколят"?), звонарь, перезвон, раззвонить, звонить, зазвонить, позвонить, прозвонить, позванивать, отзвонить, вызванивать, названивать, назвониться, звенеть, звенящий, прозвенеть, позвенеть, зазвенеть, отзвенеть, звонец, звонок, звонкий, звонкость, звонковый, звончатый, звончатость, звончатое, звонко, звонче, звонкоголосый.
МЕТА (цель) – метка, метать, пулемет, водомет, меткий, метить, меченый, отметка, отметить, отмеченный, пометка, пометить, помеченный, заметка, заметить, замеченный, заприметить, запримеченный, наметки, наметить, намеченный, примета, приметить, примеченный.
КРАЯТИ (резать) – край, краевой, краевед, краеведческий, краеведение, крайне, окраина(!) (лексема утворена відсутнім в "язичку" словом "окрай" і суфіксом однини "-ина/-їна", дослівно перекладається як "одна орезка"), окраинный, закраина, закраек, крайний, крайность, краюха, крой, кроить, выкроить, выкраивание, выкроенный, выкройка, закрой, закройный, закройщик, покрой, покроить, покроенный, вкраивать, раскроить, раскройщик, раскраивать, раскроенный, раскройный.
РУХ (движение) – рухнуть, разрушать, разрушения, разрушитель, разруха, заваруха, рушить, обрушить, нарушение, нарушать, нарушить, нарушитель, крушить, крушение, кораблекрушение, сокрушить, сокрушаться, брешь, ворох, ворошение, сеноворошение, сеноворошилка, ворошить, взворошить, взъерошить, ворохнуть, заворошить, наворошить, разворошить, поворошить, переворошить, ворочать, заворочать, наворочать, отворочать, поворочать, проворочать, переворочать, разворочать, ворот, ворота, воротный, воротник, поворот, поворотный, поворотник, поворачивать, бесповоротный, бесповоротно, отворот, приворот, разворот, разворотить, ворожка, ворожить, ворожба, рухлядь, рехнуться, ряхнуться, тряхнуть, отряхнуться, встряхивать, вытряхивать, вытрясать, стряхнуть, струхнуть, трясти, тряска, тряский, трястись, трясогузка, трясина, сотрясение, сотрясать, потрясение, потрясающий, потрясенный, землетрясение, трусить, перетрусить, трус, трусость, трусливость, трусливый, струсивший, перетрусивший, трусливо, трах, трахаться (порівняйне з оригінальним рухатися), потрахаться, трахнуть, оттрахать, затрахать, вытрахать, трепет, трепетание, трепетать, затрепетать, трепетный, трепетно, трепочущий, трепать, растрепать, растрепанный, потрепать, потрепанный, содрогание, содрогаться, содрогнуться, дрогнуть, дрожь, дрожать, дрожащий, дрыгать, дрыгнуть, труха, трухлявый, рыхлый, рыхлить, рыхление, рыхлитель, рыхлость, рыхлящий, разрыхлить, разрыхлитель, разрыхляющий.
КОЛО (круг) – колобок, кольчуга, кольчужный, коловрат, колодец, колодезный, около, околица, окольными, коловорот, кольцо, кольцевой, кольцевание, кольцеватель, кольцовка, кольцевидность, кольцевидный, кольцеобразность, кольцеобразный, кольчатость, кольчатый, кольцоид, кольцеплан, окольцовывание, окольцованный, кольцевать, окольцевать, закольцевать, колесо, колесница, колесничий, колесный, колесить, исколесить, заколесить, околесить, поколесить, проколесить, колесник, колесовидный, колесообразный, колесотокарный, двухколесный, трех-, четырех-, шестиколесный тощо, колесование, колесовать, коляска, колясочник, колея, колейный, узкоколейка, узкоколейный, ширококолейный, двуколка, колобродить, колода, колодки, колодник, колодный, колодочный, колено, коленный, поколение, коленопреклонение, коленопреклоненный, колокол (запозичено зі староболгарської), колокольный, колокольня, колокольчик, колоколообразный, колоколовидный, колоколоподобный.


Продовжувати цей перелік можна ще довго, аж до вичерпання усіх слів, які так чи інакше відрізняються від "русськіх". Можете це зробити навіть самостійно. Наприклад, вимога (требование) – "вымогатели", або ж прання (стирка) – "прачечная", повстати (восстать) – "повстанцы" тощо. Сподіваюсь, "русськогаварящіє" після цієї статті хоча б трішечки зрозуміють значення і походження тих слів, які вони вживають. Не можна ж розмовляти просто наборами звуків? Тим паче, віддавати перевагу копії перед оригіналом?

* Російській(!) лінгвіст(!) І.С. Улуханов у своїй роботі "Розмовна мова Стародавньої Русі" (часопис "Русская речь", №5, 1972) зазначає: "…коло слов'янізмів, що регулярно вживалися у живій мові народу Московії(!), поширювалося дуже повільно(!). Записи живого(!) усного мовлення, виконані іноземцями у Московії у XVI-XVII(!) ст., містять лише ДЕЯКІ(!) слов'янізми на фоні основної маси(!) місцевої(!) фінської(!) та тюркської(!) лексики. У "Паризькому словнику московітів(!)" 1586(!) р. серед УСЬОГО СЛОВНИКА народу московітів знаходимо, як пише І.С. Улуханов, ЛИШЕ два(!!!) слова: "владика"(!) та "злато"(!). У щоденнику-словнику англійця Річарда Джеймса (1618-1619(!) рр.) їх вже більше – цілих 16(!!!) слів: "благо", "блажить", "бранить", "воскресенье", "воскреснуть", "враг", "время", "ладья", "немощь", "пещера", "помощь", "праздник", "прапор", "разробление", "сладкий", "храм". В книзі "Граматика мови московітів(!)" німецького вченого та мандрівника В.Лудольфа (1696(!!!) р.) – їх вже 41(!!!). До того ж, деякі з величезним фінським(!) "оканням"(!) у префіксах – типу "рОзсуждать". Уся інша розмовна лексика московітів у цих розмовниках – фінська(!) та тюркська(!)…". Феноменально, але за 110 років "русськіє" змогли опанувати лише 41 слов'янське слово! Таким чином, на початку ХVІІІ ст. мову московітів, навіть при усьому бажанні, ніхто із сучасників не зміг би назвати слов'янською! Проте історія на цьому не закінчується. Подальшу хроніку слов'янізації продовжує вже інший, між іншим, широковідомий "русській" лінгвіст. У ХІХ(!) ст. В. Даль писав у своїх листах до Михайла Максимовича: "Ви, здається, першим помітили схожість північного великорусського говору з південним, новгородського з київським. Це тому, що на півдні сиділи слов'яни, а по усій Великоруссії – чухонці(!) різного походження … У Шенкурі і Колі ви почуєте ще більше київських слів, які тут збереглися, ніж у Новгороді, слів, яких немає більше ніде, на усій проміжній двохтисячоверстовій смузі(!)…Набагато більше половини(!) земляків наших – зрусівша чудь(!); від цього, ймовірно, і різні говори. Подивіться у Твері на Карел, у Нижегородській, Пензенській, Симбірській та інших (губерніях) на Мордву, Чуваш – вони обрусіли на очах наших (ХІХ ст.!!!), і нинішнє покоління не знає більше своєї мови. Теж саме бачив я і у Пермській, В'ятській та Орловській (губерніях); нехай вирішує Погодін, як історик, якого покоління чухонці жили в Орловській (губернії), але це чудь".
Цікавий момент. Те, що наші північні сусіди вважають "ісконно русськой земльой" для лінгвіста В.Даля було не більше, ніж двохтисячоверстовим проміжком, який населяли чухонці(!) різного походження!
** Тенезми (грец. "teinesmós" – марний поклик, від "téino" – напружую) – хворобливі, вкрай болісні і безрезультатні поклики до дефекації або сечовипускання.
*** 250(!) похідних від лексеми "мова" дозволяють складати речення лише з одних однокореневих! Наприклад: "Черевомовець з мовознавцем та мовотворцем домовилися, що іншомовний промовець промовить Мовою невимовно промовисту, пишномовну і красномовну промову перед умовними безмовними співрозмовниками, бо у розмові в розмовній він промовився, що вимова, безумовно, важлива для мовців радіомовлення!". В той час, як у "русської" лексеми "язык" нараховується лише 50 похідних, з яких 2/3 – це наукові терміни; вона має лише єдине(!) дієслово "язычничать", що означає лаятися. Зважаючи на 40(!) тисяч(!) лайливих слів, схоже, що більше ні нащо цей "язичок" не придатний.

Читати увесь цикл спочатку: Мова vs. Язык. Перший раунд!

Читати далі: Мова vs. Язык. Дванадцятий раунд. Мова та ментальність.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

75

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"
Ольга Айвазовська Голова громадянської мережі "Опора"