Мова vs. Язык. Перший раунд!

Вже котрий рік поспіль точаться суперечки і "ламаються списи" навколо "мови" і "языка". Суперечки настільки запеклі і жорстокі, що більше нагадують бойові дії. Де-факто, так воно і є. Росія оголосила інформаційну війну Україні. Точніше, ніколи її не припиняла. Від 1654 року…

Слова "мова" і "язык" на усіляких інтернет-форумах вживаються останнім часом так часто, що стали вже іменами власними. Врешті-решт, щоб додати ясності в це питання, було вирішено їх порівняти. Безпосередньо, буквально, віч на віч! Отже, "Мова" проти "Языка"! Оголошую перший раунд! Гонг!

У світі нараховується близько 7000 мов. Не зважаючи на таке розмаїття, серед них можна виділити певні закономірності, які будуть, тим не менше, характерні для кожної. Одна із них полягає в тому, що чим довше вживається слово носіями якоїсь мови – тим більше похідних від нього утворюється. Тобто, із плином часу, одинокий паросток перетворюється на цілий кущ однокореневих слів, який буде продовжувати збільшуватись і розростатись, доки не заповнить усі можливі сфери застосування.

Позначення мови, процесу мовлення є одними із перших понять, що з'являються в процесі виникнення і формування будь-якої мови. Відповідно, ланцюжок однокореневих слів пов'язаних із цими поняттями має бути одним із найдовших. Проте справедливим буде і зворотне твердження – чим довший ланцюжок, тим більший вік має сама мова! Нижче наведений доробок обох націй в цьому питанні. Як то кажуть, feel the difference, тобто, відчуйте різницю!

* - До таблиці не потрапили наступні слова із коренем "-язык-": "безъязыкость", "безъязычие", "безъязыкий", "безъязычный", "язычество", "язычник", "языческий", "язычничать", "языкастый", "язычно-небный"(лінгв.), "язычный"(анат.,лінгв.), "языковый"(анат.), "языкоглоточный"(анат.), "подъязычный"(анат.), "переднеязычный"(анат.), "среднеязычный"(анат.), "заднеязычный"(анат.), "языкообразный"(анат.), "костеязычные"(іхт.). (19)

** - Порядковий номер російського кореню/ кількість однокореневих слів у цій таблиці/ загальна кількість російських слів наростаючим підсумком.

***- Застаріле.

ФАКТ. Таких довгих рядів однокореневих слів не має ЖОДНА інша нація! Наша МОВА заслуговує на те, щоб нею пишалися!

Давайте підведемо підсумки. Як Ви бачите, спочатку український корінь "мов" впевнено долає психологічну позначку у 100(!), а згодом і у 200(!) однокореневих слів та закінчується аж на 242(!) похідній! У його супротивника – російської основи "язык", результат більш скромний: лише 46 похідних. В абсолютних цифрах РОЗРИВ між цими двома рядами однокореневих слів СКЛАДАЄ БІЛЬШЕ ніж П'ЯТЬ РАЗІВ!

Цікаво, що якщо прийняти швидкість мовотворення за якусь константу, що буде приблизно однаковою у двох сусідніх, і, як стверджують російські ідеологи - братніх народах, то версія про спільне походження української, білоруської та російської мови, що так дбайливо плекається російською пропагандою, не витримує бодай найменшої критики! Являючись, по суті, міфом! А твердження про те, що українська походить від російської на цьому фоні, взагалі, викликає лише щиру посмішку. Швидше, все якраз навпаки…

Проте, давайте повернемося до нашого порівняння. Якщо пильніше придивитися до рядочку із коренем "-язык-", то стає очевидним, що майже ⅔ слів у ньому – 29 із 46, є не результатом народної творчості, а науковими термінами(!) з різних галузей знань: "праязык", "языковед", "языкотворец", "языкоглоточный", "заднеязычный", "костеязычные" тощо. Приблизний час створення більшості з них – це середина XX(!) ст. Тобто, за 800(!) років своєї історії* росіяни спромоглися утворити лише СІМНАДЦЯТЬ(!) похідних: "язык", "языковой", "косноязычный", "косноязычие", "иноязычность", "иноязычный", "многоязычность", "многоязычный", "язычество", "язычник", "языческий", "язычничать", "языкастый", "безъязыкость", "безъязычие", "безъязыкий" та "безъязычный"! Іншими словами, до втручання у процес словотворення вчених-лінгвістів, анатомів та іхтіологів ситуація для головного слова "русського язика" була відверто ганебною. В сухому залишку, на початок ХХ століття в його активі нараховувалося лише вісім іменників, дев'ять прикметників та одне-єдине, мало відоме і вкрай рідко вживане дієслово.

До речі, цікавий факт, на відміну від української мови, у "языку" і досі є тільки одна(!) однокоренева похідна, яка позначає процес розмови цим самим "языком". Ще більш цікавим виявляється її значення. За дивним збігом обставин дієслово "язычничать" означає не "розмовляти" чи "про щось розповідати", а "сваритися", "лаятися", "лихословити" або ж "плести плітки". Інших застосувань для свого "язика" "русськіє", мабуть, просто не знайшли. Чи навіть і не уявляли? Між тим, українською мовою можна мовити, мовчати, замовчати, перемовчати, помовчати, промовчати, вимовчати, примовчати, змовчати, умовчати, відмовчатися, намовчатися, попомовчати, мовкнути, умовкати, змовкати, замовкати, примовкати, помовкувати, помовчувати, вимовити, вимовитися, домовити, домовитися, примовити, обмовляти, обмовлятися, недомовити, недомовитися, відмовляти, відмовитися, перемовити, перемовлятися, порозмовляти, підмовити, намовити, примовляти, промовити, промовитися, розмовляти, змовитися, намовитися, умовити та замовити. Загалом, 44(!) дієслова! СОРОК ЧОТИРИ! Де-факто, так званий "великий и могучий", насправді виявився "МАЛЕНЬКИМ і ЖАЛЮГІДНИМ"!!!

Комплекс меншовартості… Це така річ, яку обов'язково треба якось компенсувати… Пригадайте, жодна інша нація, за більш-менш слушної нагоди, свою мову великою і могутньою не називає! Вони – це ЗНАЮТЬ! Росіяни ж, як мантру, раз у раз повторюють це твердження. Мабуть, десь на підсвідомому рівні, вони і самі розуміють, що, насправді, їх "король" крокує по світу ГОЛИМ!

Але рушаймо далі. Оцініть логічність і довершеність українського ланцюга, де слова, як намистини, нанизуються на нитку ОДНОГО КОРЕНЯ, описуючи різні аспекти сфери мовлення… І порівняйте це із вінегретом, по іншому і не скажеш, який панує у російській мові. 22 кореня! ДВАДЦЯТЬ ДВА! Тут Логіка і поруч не стояла! І навряд чи така мішанина могла утворитися природнім шляхом. Це більше схоже на масове і безсистемне запозичення. Там фразу, тут слівце, ось і вийшов… так званий "язычок"!

Найбільш очевидно це простежується на прикладі трьох, майже однакових російських коренів: "-молв-", "-молч-" та "-молк-". Про їх запозичення свідчить одразу цілий ряд фактів:

1. Етногенез. Корінним населенням Залісся**, яке потім прозвалося Московією, а ще пізніше Росією були і є численні фінські племена. Слов'яни ж були на цих землях лише зайдами. Тим не менше, внаслідок культурної асиміляції цих територій Києвом, – сьогодні фіни (так звані русськіє) розмовляють мовою, яка відноситься до східнослов'янської групи, а населення цієї місцевості поголовно вважає себе слов'янами. Найкумеднішим у цій ситуації є те, що майже всі характерні ознаки їхньої культури – на 90%(!) так і залишилися фінськими! Але якщо Ви вважаєте, що бодай останні 10% є слов'янськими, то дуже помиляєтеся. У повній відповідності до приказки: "Пошкреби русського – знайдеш татарина" ця частина русської культури має тюркське походження! В підсумку, у культурі русськіх слов'янських елементів немає ВЗАГАЛІ!. Тому вважати себе слов'янами вони мають підстав не більше ніж африканські тубільці, якби ті, з якогось доброго дива, раптом вивчили одну зі слов'янських мов! Докладніше етногенез русськіх буде описаний в окремому циклі статей.
2. Напрямок освоєння території: "Київ-Залісся". Цього факту не можуть спростувати навіть російські історики. Звідси логічний висновок, що усі слов'янські слова, серед яких переважає болгарська та українська лексика, потрапили на Залісся з території нашої країни. При цьому треба зазначити, що "болгарський слід" у русському язику був виключно опосередкованим, оскільки спільних кордонів та значних культурних контактів між цими двома країнами НІКОЛИ(!) не було. Головним чином слов'янізація фінів відбувалася через релігійні тексти написані церковнослов'янською чи за іншою її назвою – староболгарською мовою. Де-факто, крім Болгарії нею ніде не розмовляли, але вона була єдиною мовою, для якої на той час був створений алфавіт і, відповідно, писемність. Що і обумовило її широке поширення серед усіх слов'ян та підлеглих їм народів. Докладніше це питання буде розглянуто в окремій статті.
3. Тепер зверніть увагу на перший із трьох коренів: "-молв-". Ця основа, беззаперечно, має слов'янське походження. Але оскільки з можливими джерелами запозичень слов'янської лексики "русськімі" ми вже визначилися вище, то напрямок пошуку суттєво звужується… І ось, з'ясовується, що у "язику" існує значний прошарок болгаризмів, однією з головних ознак яких є неповноголосся. Тобто, на місці болгарських *or, *ol, *er, *el ("влас", "глас", "глад", "злат", "млад", "млек(о)", "плат", "хлад" та багатьох інших) мало б бути -оро-, -оло-, -ере-, -еле-: волос, голос, голод, золото, молодий, молоко, полотно, холодний, які, в свою чергу, були запозичені русськімі вже з української мови. До цього ж ряду відноситься і болгарська основа "молвь". Єдине, що для неї, як і для іншої болгарської лексеми - "младенец", яка присутня у нашій таблиці під номером 234, повноголосної похідної у русському язику так і не було створено або ж запозичено.

Про те, що "молвь" та її однокореневі похідні є болгарськими словами свідчить також і перший зі словено-руськіх словників - "Лексис" Лаврентія Зизанія, виданий ще у 1596(!) р. Зазначу, що словенською у ті часи звалася болгарська мова (слова знаходяться у лівій колонці словника), а руською – українська (права колонка). В тому, що це і справді так Ви можете переконатися на власні очі. Щоб не виникало плутанини, нагадаю – офіційною назвою наших північних сусідів на той момент була "Московія" і, відповідно, московська мова, а до введення Петром І назви "Росія" і появи русського язика залишалося ще 125 років!

Мал.1. Фотокопія з "Лексису". Літера "М", 56 сторінка. "Молва".

Верхня строка правої колонка. "Молва" з болгарської перекладається як "гóмонъ, гу(к) ω(т) мóвы лю(д)скои, óкри(к) и ты(ж) трвóга". В лівій колонці Ви бачите слово "мирование", яке перекладається як "помирéнье, пои(д)на(н)е".

Мал.2. Фотокопія з "Лексису". Літера "М", 57 сторінка. "Молвлю".

Ліва колонка, другий ряд зверху. Переклад "молвлю" - "гомоню̀, гучỳ". Зверніть увагу на верхній рядочок. Слово "мотьíло" перекладається як "ла(й)нò".Чи не від того, що в ополонці мотиляється? Нижче, в тій же колонці. "Мрак" то є "морок". Права колонка. "Ма(х)рáма, махіва(р)" ці слова "русськіє" позичати не стали, але український відповідник зберігся і донині – "кóлъдра áльбо простирало".

Мал. 3. Фотокопія з "Лексису". Літера "М", 56 сторінка. "Младенец".

Права колонка, середня строка. "Младенец" перекладається як "дитА̀, и ты(ж) вьíростокъ". Ліва колонка. "МщýсА" - "пó(м)сту чиню̀" та "мщéніе" - "пó(м)сты чинéнье".

Взагалі, словник сам по собі дуже цікавий, раджу перечитати на дозвіллі адаптований варіант чи фотокопію. Об'єм запозичень болгарської лексики "русськімі" просто вражаючий…

Цікаво, що деякі слова із коренем "-молв-" у наших сусідів вже встигли стати застарілими і перестали використовуватися у широкому вжитку. А це, в свою чергу, вже свідчить про давність запозичення! Окремо хочеться зупинитися на слові "помолвка". Воно цікаве тим, що входить до групи понять, які описують один із НАЙДАВНІШИХ людських звичаїв – весілля. Тобто, якщо слідувати за логікою, виходить, що всі ці слова із коренем "-молв-" були запозичені під час виникнення і формування російської як такої! Таким чином, відбувається наочне підтвердження історичних даних лінгвістичними знахідками.

Тепер невеличке доповнення щодо коренів "-молч-" та "-молк-". Слова із цими коренями настільки подібні до українських, що мимоволі виникає думка про їх запозичення. Але окрім історичних передумов є ще й декілька інших моментів:

1. Слова з цих російських ланцюжочків описують виключно процес мовчання. Натомість, український ланцюг охоплює не тільки ВСЮ СФЕРУ МОВЛЕННЯ, але й виходить за її межі!
2. Оцініть кількість і різноманіття суфіксів та префіксів у оригіналі, та практично повну відсутність похідних у коренів "-молч-" та "-молк-": 26 та 27 (до таблиці не потрапило ще з десяток) однокореневих слів відповідно. В той час як українській рядочок нараховує аж 242 лексеми! За такої численної переваги, питання про напрямок запозичення, гадаю, можна вважати риторичним!

*За висновками російських(!) істориків, "русськіє", як нація, з'явилися лише у середині ХІІ(!) ст. "В особі Андрія великорос(?!) вперше виступив на історичну арену…" (В.Й. Ключевський, 6, с.133). У наведеній цитаті мається на увазі Андрій Боголюбський, 1110 — †1174 рр. Зазначу, що Ключевський у повній відповідності до української приказки: "бреше, як москаль", у своїх працях систематично підмінює поняття, тим самим вводячи неуважних чи необізнаних читачів в оману. Ніяких великоросів у ХІІ ст. не існувало і не могло існувати в принципі! На той період актуальною могла бути хіба що назва "залішанці" від слова Залісся. Назва "Росія" для цієї території почала вживатися лише через 600(!) р. Петром І (з 1721 р.).

** Ніколи не замислювались, чому саме "Залісся", "Залісська земля"? Бо За-лісом. Але ВІД КОГО за лісом? Звичайно ж, ВІД Києва! Власне, звідси і походить назва російського міста: Переяслав-Заліський! До речі, залишки цього легендарного лісового масиву існують і досі, один із яких – знаменита Біловезька Пуща!

Читати далі: Мова vs. Язык. Другий раунд! Суфікс однини -ина.