Західна [більше] Україна

- Східняки? - звертається до нас кондуктор у тролейбусі №8 в Івано-Франківську.

Наш вигляд, наплічники і, звісно, питання про вартість проїзду та чи їде тролейбус на Пасічну видавали нашу "нємєсность".

- Ні. З Черкас. - відповідаю. - То центр.

Кондуктор не бере грошей за проїзд. Може тому, що немісцеві, а може тому, що перед тим ми її пригостили шоколадом. За декілька хвилин вмощується біля нас і розпитує:

- У Вас теж джипів повно? А кондуктори є в тролейбусах? А це у вас Шевченко народився? А де ви встигли побувати?

Відповідаю на всі питання. Розказую, що 3 дні мандрували заходом України, а четвертого гуляли мальовничими осінніми Карпатами в Яремчі.

- О! Зараз там красиво. Людей не так багато. А скоро почнуть з'їжджатися. І звідти, від вас, приїжджають: з Харкова, з Сум.

Пригадую, як друг зі львова казав, що "східняк" - це в них майже образа. Дістаю атлас і показую "вільне козацьке місто" над Дніпром.

Виходимо з тролейбуса і я згадую вказівник в Яремчі, який зафотографував... спеціально.

А в Черкасах не те, що не можуть назвати вулицю іменем Горліса-Горського, чи Василя Чучупаки, наприклад... Вже довго не можуть перейменувати вул. Енгельса в Чорновола. При тому знайшлась велика частина незадоволених тим, що головна площа міста, площа Леніна, стала в один день Соборною. А за те, що з неї прибрали бородатого Ілліча з кашкетом в руці й досі тривають суди.

Можливо й справді ми для них схід. Не тільки географічно... а й ментально.