Українці - нація вічнопотерпілих
Ми, українці, - нація терпелива...Чи ні... Не так! Ми – славна нація "тєрпіл" і потерпілих. О!
Ще відтоді, як сини світлих князьків руських все множились і ніяк не могли вирішити хто крутіший, в кого довший меч і кому сидіти в Чернігові, кому в Києві, кому в Переяславі, а кому в Аїда… Ще від тих часів нас хтось постійно гнобить, пригноблює, завойовує, грабує… нас - сіромах-українців. І чого б то??? ))))
До цього ж ми так само робили. Час такий. А тепер нас завойовують. Не щадять чомусь… Часи… Такі часи. Хоч воно завжди і в природі сильніший намагається показати слабшому, що він сильніший. От нам і показували завжди, що ми слабкі. Навіть зараз. І ми терпимо, терпимо. І лиш жаліємось.
Що примітно: жаліємось часто таки один одному. Не далі. Бо ми слабкі перш за все ментально і морально. І навіть ті часвідчасні випади у бік заґарбників однак нічого не давали. Бо частенько зводились до воювання саме між собою.
Аж до гуманізації світу, завдяки якій ми отримали сяку-таку, проте історично-вмотивовану незалежність. Але ми "тєрпІли"…
Не вперше пишу про се. І мені при таких репліках часто наводять приклади Хмельниччини, Коліївщини, чи помаранчевої революції. Але самі погляньте чим у нас се все закінчується. Завжди хтось зрадить, продасться, чи затупить, чи просто не знатиме, шо робити з тим здобутим і зрештою теж те здобуте, перепрошую, просре. Чи просто того "когось" вбивають/лякають/засилають і все глохне.
Хоча… на словах ми таки добрячі герої. Рівня епосу.
"Совіти – негідники! Москва вивозила з України археологічні, мистецькі та інші цінності..." - Говорить мені одна професорка, зааргументовуючи певну дискусію. І винна у неї Москва! Не ми, що се дозволяли, а Москва. Так же ж простіше. І на душі легше. І є черговий привід полаяти в бік наших менших братів-московитів.
І одна полька мене якось запитала: "А чому люди не боронились під час Голодомору? Невже голодна смерть легша, ніж смерть в бою?". Я відповів щось про "шанс"… Але і сам задумався.
Отак ми терпимо і Януковичів і Кагановичів…
Не подумайте, шо я хочу тут накидати каміння у ваші городи, цибулІ і картоплІ. Чи у свої 22 ставити взявсь виписувати діагнози. Я просто люблю, коли прямо і відверто говорять про певні недостатки. І наголошують на них саме з метою їх усунення.
Простий приклад: Бачили біля каси Приватбанку наліпку: "Черга? Надішли смс!" От ми вдвох надіслали і друга каса запрацювала. Ще й передзвонили і подякували. Чи книги скарг у супермаркетах бачили? То не мудацтво, коли туди щось пишуть. То потрібна опція, яку західніше Львова називають "фідбек". Багато маю таких прикладів.
Та… Що говорити! Всі ви пам'ятаєте акцію проти Рошен. Всі знають рух "І так паймут". Тобто не все так погано… Хоч насправді й не так добре. Але є проблиски. Не тільки триндіти, а й діяти. Або принаймні триндінням діяти. Не терпіти.
Будьте сильними! Рвіть вже сей ланцюг!
