На світанку 20 серпня за селом Порохня Волочиського району Хмельницької області МАЗ протаранив мікроавтобус "Фольксваґен LT". Водій вантажівки 29-річний Олександр Домбровський заснув за кермом і виїхав на зустрічну смугу. У бусі загинули дев'ятеро продавців тернопільського ринку Польський.
— Водій фури поступив до нас о 5.20 у шоковому стані, — каже 48-річний Володимир Гедзюк із Волочиської райлікарні. — У нього закрита черепно-мозкова травма, струс мозку, травма грудей, садна на обличчі, руках і ногах.
За 3 год. по аварії чотири бригади рятувальників ріжуть автогенами понівечений бус. Дістають тіла. Чотирьох поклали в ряд, ковдр для них немає. Із тіл витягують уламки металу. По чорних слідах на асфальті видно, що МАЗ почав гальмувати вже після зіткнення. До місця аварії під'їжджають родичі загиблих. Психолог з державної служби з надзвичайних ситуацій зупиняє людей за кількадесят метрів, до тіл не пускає. Показує їхні фотографії. Родичі непритомніють, їм надають допомогу у "швидкій". Опівдні рятувальники дістають усі тіла. Чотири трупи відвозять до районного моргу, решту — до обласного.
На дивані у травматологічному відділенні Волочиської райлікарні сидять заплакані мати і дружина Олександра Домбровського. До палати їх не пускають міліціонери.
— Це ми подзвонили в райвідділ, попросили наряд прислати, — з палати виходять дві медсестри. — Там же родичі загиблих приїхали. Боїмось, щоб самосуд не зробили.
Олександр Домбровський із дружиною і двома дітьми живе у Волочиську. МАЗ належить підприємству "Агробізнес", що випікає хлібобулочні вироби. Напередодні дві її вантажівки завезли комбайни до Миколаєва, уночі 20 серпня поверталися додому. Домбровський їхав другим. За 4 км до Порохні вантажівки зупиняли даїшники. Цікавилися, чи водії відпочивали. Ті запевнили, що спали. До місця призначення їм залишилося 16 км.
Усі загиблі — тернополяни, працювали продавцями на ринку Польський. До Хмельницького їхали по шкільне приладдя. 20 серпня на прилавках їхніх торгових місць на ринку стоять запалені свічки.
— Александрову тут усі знали. Така біленька, короткострижена, симпатична жіночка. Продавала спіднички, блузочки, платтячка, — продавці показують закритий павільйон №258 загиблої 55-річної Ольги Александрової.
— Якби не Оля, ми не мали б своїх місць, — з кіоску навпроти виходить 45-річна Оксана Мулик. — Нас адміністрація хотіла вигнати, то Оля організувала протест. Ми з нею чотири рази в Юрія Луценка (міністр внутрішніх справ із грудня 2007-го по січень 2010 року. — "ГПУ") на прийомі були. Вона з ним говорила на рівних. Знала, що казати, як і де. У неї чоловік Валерій в органах працює, старший син Віктор — адвокат, молодший Дмитро — юрист в рибінспекції. Краще Олі ніхто закони не знав.
— Оля на ринку з 1993-го, — згадує інша жінка. — Недавно 55 років відгуляла. Кликала нас у ресторан "Гетьман". У неділю після базару ми з нею чекали на автобус, балакали по-бабськи. Вона хвалилася, що наробила своїм хлопцям тисячу пельменів.
Неподалік горить свічка на прилавку 58-річної Марії Кекиш.
— Ще не пройшло 40 днів, як Ярославівна сина поховала. Втопився на морі. І сама пішла до нього, — каже сусід по прилавку 49-річний Володимир. Продає кросівки. — Ми всі її мамою називали. Каву всім зробить, вгостить, добре слово скаже. Канцелярією торгувала. Перед школою поїхала по рюкзачки.
— Краще спитайте міліцію, де гроші ділися, — до ятки підходить жінка в жовтій майці. — Тож усі по товар їхали, кожен із собою мінімум по 5-10 тисяч мав. А тепер родичі не мають за що трун купити. Всьо почистили.
До місця загиблої 56-річної Раїси Хоптій підходить її донька Софія. Продавці-сусіди підбирають їй чорний одяг.
— Не можу нічого говорити, — плаче й відвертається. — Не знаю ні за які гроші.
— Та пропали, пропали, — відказує сусід по ятці 46-річний Ярослав Степанців. — Я передавав Раїсою свої 3 тисячі за товар, то родичам казали, що нема нічого.
42-річна Оксана Раб торгувала з двох кіосків у сусідній частині ринку. Загинула з єдиним сином 20-річним Ігорем.
— Син у неї вчився, а літом помагав по роботі. Лишався на пару годин поторгувати, речі носив, а це на закупи поїхав, — розповідає сусідка по ятці. — До Оксани й чоловік часто приходив. Хоч свою роботу мав, але постійно помагав щось підремонтувати.
Мер Тернополя Сергій Надал оголосив 21 серпня Днем жалоби. У місті скасували розважальні заходи, на державних установах спустили прапори. О третій дня біля будинку №2б по вул. Омеляна Польового прощаються із Ольгою Александровою, яка очолювала організацію "Громадська альтернатива".
— Вона була нашим мозковим центром, лідером. Саме вона організувала в Тернополі Податковий майдан, і людей до Києва збирала, — згадує подруга загиблої Оксана Мулик, 45 років. — У нашу організацію 300 підприємців входить, і всі її слухалися. Ми часто їздимо до Хмельницького. Оля їздила двічі на місяць. Передчуттів не було, а от напередодні аварії їй кошмари снилися. Але про то не хотіла говорити. У неї старший син недавно женився, місяць тому народилася перша внучка Софійка. Як вона раділа, тільки про неї й говорила! Приходила на роботу щаслива: "Внучка вже агукає!".
З Александровою прощаються сто найближчих друзів і знайомих.
— Ми з Олею 20 років дружили, — говорить Галина Троян, подруга загиблої. — У неї можна було життя вчитися. Сама з інтелігентної родини, у молодості була красива, як модель. І зараз така. А розумна яка! Сім'ю мала ідеальну.
Загиблих поховали на Микулинецькому кладовищі. Воно закрите, ховають лише найшанованіших людей міста. Голова обласної адміністрації Валентин Хоптян пообіцяв виділити родинам загиблих по 10 тис. грн.
Загиблі тернополяни:
1. Александрова Ольга, 55 років
2. Альховицька Галина, 56 років
3. Демборинська Мирослава, 62 роки
4. Кекиш Марія, 58 років
5. Сухінський Володимир, 42 роки
6. Раб Ігор, 20 років
7. Раб Оксана, 42 роки
8. Флекей Євгенія, 56 років
9. Хоптій Раїса, 56 років
3 
1
Коментарі