Пʼятниця, 24 вересня 2010 04:58

Валентина Кришталевич урятувала чоловіка від смерті

Автор: фото: Олена ВЛАСОВА
  Раві Раджан з острова Шрі-Ланки з дружиною Валентиною стоять на своєму подвір’ї у селі Літвиця на Рівненщині. Сюди вони переїхали 1997 року з Києва
Раві Раджан з острова Шрі-Ланки з дружиною Валентиною стоять на своєму подвір’ї у селі Літвиця на Рівненщині. Сюди вони переїхали 1997 року з Києва

У селі Літвиця Дубровицького району Рівненщини живуть трохи більш як 300 людей.

— Кругом ліси та болота. У селі ні сільради, ні кабака немає, — каже водій. — Років 10 тому сюди і дорога не вела, лише пісок. Аж доки поганеньку не виклали. На все село один стаціонарний телефон — на фельдшерсько-акушерському пункті.

Неподалік цвинтаря живуть 43-річний Раві Раджан з острова Шрі-Ланка та його цивільна дружина Валентина Кришталевич. Мають трьох смаглявих дітей. У селі сім"ю вважають диваками, бо ні з ким не спілкуються.

Раджан підозріло оглядає мене через занавіску. Каже, що емігрант завжди готовий до гіршого.

— Простите, не могу угостить вас чаем. Живём очень бедно, — він трохи розуміє українську, але говорить російською. Знає також англійську та німецьку.

У кімнатах майже немає меблів. На підлозі коробки з одягом і взуттям — гуманітарна допомога від ООН.

— Улітку до мене приїжджав із Києва спеціаліст у справах біженців. Тепер чекаю його дзвінка. Якщо пощастить, мене з родиною заберуть в іншу країну. Можливо, навіть у США, — говорить Раві.

Він — нелегал. 13 років тому на кілька днів зупинився в Києві. Їхав із заробітків із німецького міста Гессен. У столичному районі Троєщина його побили та відібрали документи.

— У темряві йшов вулицею, ззаду напали троє чи четверо хлопців. Ударили по голові, сильно били, копали ногами по ребрах. Може, і вбили би, але закричала якась жінка. Це була Валя, вона йшла з роботи з пекарні. Почувши її, бандити втекли.

42-річна Валентина снідає за столом. Відставляє молоко та хліб.

— Я бачу, когось б"ють на асфальті. Як закричу: "Та що ви, гади, робите?" — розмахує руками. — Вони забрали його гроші й паспорт. Привела Раві в міліцію, а там лише посміялися — схожий на цигана, документів не має. Узяла його до себе на зйомну однокімнатку, напоїла чаєм і поклала спати. Уранці шкода стало проганяти, був увесь у синяках.

Валентина погано чує, бо в дитинстві частково втратила слух. Коли говоримо, пильно дивиться на губи.

— 1997-го в нас у Києві народилася донька Сабріна. Було голодно — я в декреті, Раві без роботи. Поїхали до моєї мами в село. Спершу вона не знала, як реагувати, бо іностранців ще не бачила. За півроку вже навчила Раві палити грубку, садити бульбу. Він їй сподобався, бо не матюкається і не п"є. Мама померла два роки тому.

Родина має синів Раумана та Валентина, вони ходять у четвертий і другий класи. Батьки чекають їх додому після обіду.

— Сабріна зараз у шостому класі, пізно віддали до школи. Батько вдома вчить їх англійської та французької. Сільські діти їх не люблять, обзивають циганами. На трьох дітей отримую гроші, за них купую продукти в селі. Ще 80–120 гривень на місяць плачу за електрику.

Простите, не могу угостить вас чаем. Живём очень бедно

Раві показує кілька старих родинних фотографій — батька, брата Рафіка та сестри Раджі.  

— Вони на заробітках в Європі, інколи присилають мені гроші. З острова Шрі-Ланка я втік у 20 років, у нас була громадянська війна. Потім у Німеччині працював помічником кухаря в ресторані.

Фотографуватися в хаті не хоче, бо соромно за бідну обстановку. Виходить на двір. Сарай стоїть закритий, шибки вибиті. На землі в лантусі — півмішка картоплі.

Руки тримає в кишенях. Нарікає, що мерзне. Зимою в хаті буває +3°С. Сплять одягнені, бо будинок старий, перекриття гниє.

— Дрова купую в селі, сам до лісу не ходжу — невигідно. Минулої осені ми з жінкою цілий день пиляли сухі гілки. Додому не забрали, бо стомилися. Уранці прихожу, а дрова вже хтось поцупив. Відтоді тільки ходжу з дітьми по гриби, збираю чорниці й журавлину. Ніякої худоби не маємо.

Без документів Раві не беруть на роботу. Щоразу, як виїжджає з села, мусить уникати патрулів.

— Якось знайомий дружини взяв мене торгувати чаєм у сусідньому райцентрі Сарни. День я попрацював, а ввечері підходять двоє у формі: "Плати 50 гривен или заберем в кутузку", — від образи в Раві горять очі. — У селі рідко вдається підробити. Відновити документи так і не зміг, бо консульства Шрі-Ланки в Україні немає, лише в Москві. А без паспорта кордон не перетнеш.

Зараз ви читаєте новину «Валентина Кришталевич урятувала чоловіка від смерті». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 646
Голосування Чи можливий мир на Донбасі за "формулою Штайнмаєра" (вибори+відведення військ+амністія бойовиків+особливий статус Донбасу)?
  • Так, пора закінчувати війну любими способами
  • Ні, мир буде тільки після перемоги
  • Потрібно далі проводити переговори та залучити до них США
  • Війна в Україні закінчиться тільки після повернення Криму
  • Ваш варіант (у коментарях)
Переглянути
Погода