У Каті Прокопець сечовивідні шляхи були на животі

 

Місяць тому в Ізраїлі 2,5-річній Катерині Прокопець зробили третю операцію. 17 березня із 33-річною матір"ю дівчинка повернулася до Києва. Катя народилася з рідкісною патологією — екстрофією сечового міхура. Її сечовивідні органи були зверху на череві, на місці пупа.

— Операція тривала п"ять годин, — розповідає Вікторія. — Каті розрізали й переробили міхур, зробили пластику шийки сечовика й сечовід.

Русява дівчинка із двома літачками в руках бігає кімнатою. Батько, 34-річний Олександр Прокопець, каже, що донька любить літаки, бо часто на них літала.

— Тепер для Каті головне навчитися випускати сечу. Коли вона каже: "Мамо, я пісяю", — я щаслива, — сміється мати.

Олександр розповідає, що на лікування доньки потратили $140 тис. Він працює машиністом Київського метрополітену, Вікторія — економістом у Нацбанку. На першу операцію гроші дало міністерство охорони здоров"я, на другу — майже $10 тис. — зібрали люди. На третю виділив кошти Нацбанк.

— Три тисячі доларів зібрали колеги Віки, — розказує. — У метро розмістили рекламу. По 10, 20 гривень люди залишали в касах, хоча там зайвих грошей тримати не можна. Дехто кидав на підвіконня й тікав.

Чоловік заносить чай і торт "Київський". Катя пальчиком збирає зелений крем. Вікторія каже, що донька любить його.

— Такі діти, як Катя, народжуються раз на 50 тисяч, — розповідає батько. — На другому місяці вагітності дружина пережила стрес. За місяць померла її бабуся та мій батько. Під час розвитку плоду не розгорнулася якась мембрана.

Каже, що таке немовля в пологовому будинку бачили вперше.

— Їхав у маршрутці, а сльози градом лилися. Люди на мене дивилися, а я не міг зупинитися. У Віки теж був шок, пропало молоко, — додає Олександр.

Коли вона каже: "Мамо, я пісяю", — я щаслива

В Інтернеті він прочитав, що таких дітей треба оперувати протягом 48 годин. А Катю за кілька днів виписали з лікарні. Сказали, що операцію зроблять за три — чотири місяці.

— Наша квартира перетворилася на перев"язочний пункт, — продовжує Вікторія. — Дитина температурила, сечовий міхур запалювався і кровоточив.

За рік столичні лікарі відмовилися оперувати дівчинку. Порадили відправити за кордон. Першу операцію зробили, коли Каті був рік і вісім місяців у Тель-Авіві. Вона обійшлася у $87 тис.

— Тривала вісім годин, — згадують батьки. — Каті ламали тазові кістки. До операції вона важила 15 кілограмів, а після — 10. Безперестану плакала. Хворі просили, щоб її кудись перевели.

Родина з Києва винаймала кімнату в росіянки Наталі, яка виїхала з чоловіком-євреєм до Тель-Авіва. Платили за помешкання $500.

— Мені в Ізраїлі не сподобалося, — говорить Олександр. — Кума казала, що за кордоном шик побачимо, а там у лікарнях облуплені стіни. Але медики подарунків не беруть, дорожать місцем. Від цукерок "Вечірній Київ" і горілки "Неміров" відмовилися. Теща на Лук"янівському базарі купила сала. Повезли його Наталі. У євреїв сало є, але несмачне — наче мило.

Родина має сина 12-річного Дмитра. Хлопчик здоровий, ходить до шостого класу.

Олександр 13-й рік працює машиністом на Сирецько-Печерській лінії метрополітену. Заробляє $800 на місяць.

— Торік на нашій лінії машиніст зарізав жінку на смерть. Інший відрізав людині руку, — розповідає. — Такі водії продовжують працювати, але мають проблеми із психікою. Бояться на зупинках, коли на пероні багато людей.

Сім років у Прокопців живе собака Гера.

— Вона спокійна, не гавкає, — хвалить господар пса. — Тесть підвозив якихось людей на машині, а вони цуценя везли. Він виміняв у них Геру на старий телевізор.

1973, 2 квітня — Олександр Прокопець народився в Києві в родині слюсаря та монтажниці радіоапаратури

1990 — закінчив школу N50

1991 — служив в учбовій дивізії "Десна"

Із 1995 — працює машиністом Київського метрополітену

1995, 17 лютого — одружився з киянкою Вікторією Фокіною

1996, 16 вересня — народився син Дмитро

2005, 11 жовтня — з"явилася на світ донька Катерина

×