Ексклюзиви
Середа, 27 червня 2018 05:20

"Про тещу цілу ніч можу розказувати"

Автор: НАТАЛІЯ ЛАЗУКА
  Олександр Суходольський іде центром села Ридодуби Чортківського району на Тернопільщині. Їздить по хатах знімати показники газових лічильників. Господарям розказує анекдоти
Олександр Суходольський іде центром села Ридодуби Чортківського району на Тернопільщині. Їздить по хатах знімати показники газових лічильників. Господарям розказує анекдоти

— Знаю сто анекдотів тільки про тещу. Цілу ніч можу розказувати. Бувало, розповідав 2–3 години підряд. Про тестя хіба один або два чув. А про свекруху майже немає анекдотів, — говорить 48-річний Олександр Суходольський із села Білобожниця Чортківського району на Тернопільщині.

Зустрічаємося з Олександром неподалік будинку культури сусіднього села Ридодуби. Чоловік приїхав знімати по будинках показники газу. 15 років працює слюсарем у Тернопільгазі, перевіряє газопроводи.

— Знаю анекдоти про газ, — продовжує Суходольський. — Чоловік із жінкою перший раз хочуть залишити дитину 8–10 років вдома. Самі мають йти на забаву. Кажуть: "Так, сину, ти нікому двері не відкривай. Всяке може бути". Вийшли вони. Батько захотів перевірити. Вернувся й постукав у двері. Малий питає: "То хто?" — "То газовики", — відповідає батько. — "Вступіться до холери, ми патиками палимо".

Талант до гумору передається в нас у родині — баба по батьку, дід по лінії матері. Анекдоти легко запам'ятовую з дитинства. Знаю їх більше тисячі. З часом забуваються. Маю талмуди з ними вдома. Позаписував у основному заголовки.

У нас щороку відбуваються конкурси. Завжди беру участь у номінації "Розмовний жанр". Займаю постійно перше, друге чи третє місце.

Люди кажуть, щоб їхав на програму "Розсміши коміка". Жартую, що мені шкода їхніх грошей. Якби передача була десь в Західній Україні, там би краще розуміли галицький діалект. Вони cміються з того, що баба когута під спідницю запхала. У нас тонший гумор. От нагадав собі. Дві подружки зустрілися. Одна каже: "Дивися, тобі вже 40 років. А ти ще незаміжня. Що, не беруть?". — "Пробують, хвалять, але не беруть". Більше анекдотів вульгарних. Люди мають великий інтерес до стосунків між чоловіком і жінкою.

Поки фотографую, Олександр пригладжує коротке волосся.

— Що ви його фотографуєте? Він у об'єктив не вміщається, — гукає чоловік, який проїжджає повз на велосипеді. Суходольський сміється й показує кулак.

— За багато років роботи по наших селах уже знаю, з ким можна жартувати, а з ким — ні, — продовжує Олександр. — Недавно сказав щось смішне одній жінці, а вона: "Зі мною жартувати не можна".

70 відсотків людей гумор розуміють. Ті, хто не розуміє — всі в собі, закриті. Спілкуюся з ними тільки у справі. Такий час настав. Кожен у своє, кожен хоче вижити. Є друзі. Зустрічаємося, спілкуємося. Але щоб такі кревні, як у дитинстві, — порозбігалися всі.

Робили зустріч із однокласниками. 30 років випуску. Зустрілися, посміялися, попили горілки, побавилися, потанцювали й розійшлися. На другий день допили, доїли — і по всьому. Найближчі — родина, діти. Часом буває сумно. Тоді заспокоюю себе думкою, що все проходить.

Олександр Суходольський одружений із 41-річною Галиною. Вона торгує в магазині.

Мають сина-студента Володимира, 21 рік, і 7-річну дочку Юлію.

"Зелену карту" на Америку виграв, чекаю чорний "Мерседес"

На роботі в Тернопільгазі Олександр Суходольський розігрує колег.

— Якось через це один старший і довірливий колега з Ромашівки два тижні їхав до Америки, — каже чоловік. — Номеру його домашнього телефону ми не знали. Знайшли в телефонній книзі за прізвищем. Але потрапили до сусіднього села Косів. Старша жіночка підняла трубку і пояснила, що помилилися номером. Потім питає: "А що таке?". Кажемо: "Він виграв "зелену карту" на Америку". Жіночка зацікавилася: "То якось йому перекажу. А може, ще мою дочку запишете?"

Годину шукали його телефон. Дзвонимо: "Ігоре Степановичу, ви подавали документи на "зелену карту"?" Відповів, що ні. А ми: "Знаєте, це перед­новорічна акція фірми "Промінвест" із Києва. За ідентифікаційним кодом ви виграли. Якщо хочете їхати, то завтра о 12:00 у Чорткові на автостанції вас чекатиме чорний "Мерседес". Щоб мали із собою ідентифікаційні коди й паспорти — ваш і дружини. Але повинні їхати без жінки".

На другий день попросили одного чоловіка, щоб зателефонував йому: "Що там, Ігоре Степановичу, пишете показники?". — "Та нє, Бодю, тільки тобі скажу. Я "зелену карту" на Америку виграв. Чекаю в Чорткові на автобусній. Має чорний "Мерседес" до мене приїхати, папери забрати". О 17:00 знову Богдан телефонує. А Ігор Степанович: "Та не було їх". Потім все село гуділо, що він їде до Америки. Через якийсь час ми ще раз його розіграли. Він вдруге повірив і їздив до Чорткова чекати чорний "Мерседес".

Зараз ви читаєте новину «"Про тещу цілу ніч можу розказувати"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода