— На наше весілля зійшлося все місто. Навіть мер був. Подарував набір посуду, — розповідає 32-річна Тетяна Куликова із Херсона.
Вона побралася з Веніаміном Куликовим, 33 роки. Його мобілізували в АТО у серпні торік. На весілля дали триденну відпустку.
— Всю організацію свята на себе взяли волонтери. Навіть запросили оркестр музичного училища, — каже наречена. — Автомайданівці Херсона безкоштовно дали машини для весільного кортежу. З Веніаміном познайомилася три роки тому на Дні міста. За місяць стали разом жити. Ще через два я дізналася, що вагітна.
Подружжя має доньку однорічну Анастасію та виховують сина Тетяни від першого шлюбу 11-річного Ростислава.
— Чоловік — страшний романтик і транжира. Коли має гроші, робить подарунки, дарує квіти. Одного разу з-під місцевого загсу нарізав мені троянд. Ножа не мав, то зрізав зарплатною карткою. Там її і загубив. Вранці зателефонували з міліції. Думав, накажуть за троянди, а вони покликали віддати картку.
Веніамін освідчився на вул. Перекопській, де живе наречена. Це одна з центральних у місті.
— Чоловік став на коліно і на всю вулицю кричав, щоб виходила за нього заміж. Сам поїхав в АТО, а я зайнялася весіллям. Доки Веніамін на фронті, то весь час економила гроші, нічого лишнього не купувала. Коли приїздить, зустрічаю його в Харкові. Вибираємо всім подарунки і повертаємося додому. Весь час проводимо разом, коли він у відпустці.
Веніамін до війни ремонтував газове обладнання. Тетяна працювала на автомийці.
— Син за нас дуже тішився. Казав, назбирає купу троянд і закидає мене ними, — говорить Тетяна. — З Ростиком у чоловіка хороші стосунки. Виховує його як свого. Разом ходять на пробіжки, радить, які книжки читати. А молодша донька ще нічого не розуміє. Але коли на весілля я вдягла білу сукню, то боялася мене. Весь день просиділа в моєї мами на руках.
Батьки благословляли молодят у лікарні.
— Перед весіллям свекруха зламала ногу в трьох місцях. Дуже поспішала, коли збігала сходами будинку. Пропустила останню сходинку і впала. Коли ми одружувалися, її готували до операції. Тепер мамі легше, її виписали з лікарні, але ще чотири місяці не ставатиме на ногу.
Медовий місяць подружжя планує на серпень.
— Як тільки чоловік повернеться з АТО, поїдемо з дітьми на море. Веніаміна скоро демобілізують. Поки всі сімейні питання вирішуємо по телефону. Я питаю, як потратити гроші, що купувати, а з чим — зачекати. Пишу йому за дітей. Приблизно раз на день зідзвонюємося. Якщо не виходить додзвонитися чоловіку, телефоную його друзям. Ті швидко відписують, де мій Вєня.
Раз на тиждень Тетяна збирає чоловіку посилку в АТО.
— Передаю айвове варення. Це його улюблене. Тільки його і їсть. Торік наварила кілька десятків банок, — каже Тетяна.
3 
1
Коментарі