"Перед смертю сказав, що любить мене"

 

17 березня в Києві на Південному кладовищі поховали журналіста 58-річного Дмитра ПОНАМАРЧУКА. Помер минулої п'ятниці. Хворів шість років.

— Тато мав проблеми із серцем, — розповідає син 22-річний В'ячеслав Понамарчук. Доглядав батька. — Переніс кілька інфарктів, потім — інсульт. Мав стент у серці. Останнім часом почувався зле. Говорити йому було важко. Але перед смертю сказав, що любить мене.

Дмитро Понамарчук народився в Донецьку. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка. Працював кореспондентом, телемеханіком у Республіканському телецентрі та ведучим у державній телерадіокомпанії України. 1991 року став прессекретарем кандидата у президенти України В'ячеслава Чорновола. Працював на цій посаді до загибелі лідера Народного Руху 25 березня 1999-го. Був із Чорноволом, коли його автомобіль зіткнувся з КамАЗом поблизу Борисполя на Київщині. Після того чотири тижні пролежав у лікарні.

Був співзасновником першої в країні недержавної радіостанції "Радіо РОКС Україна" й одним з ініціаторів створення агенції УНІАН.

— Дмитро Митрофанович був важливою людиною в українській історії. Він багато чого знав про В'ячеслава Чорновола, але не все розповів. Шкодую, що не встигла записати його спогадів. Та в мене збереглося трохи аудіозаписів з його унікальними згадками та безцінні автографи, — каже журналістка Андріана Біла. — Дмитро Митрофанович був галантний. Мав бездоганний смак. Його ерудиція захоплювала й надихала. Він дав багато порад і підтримки, коли цього потребувала. Казав: "Андріано Андріївно, ви все зможете! Головне — усміхайтеся!"

Дмитро Понамарчук тричі був одружений. Крім В'ячеслава, в нього залишився син Василь, 15 років.

— Батько любив свободу, — додає В'ячеслав Понамарчук. — Це проявлялося й у вихованні дітей. Він ніколи нічого не забороняв. Не заважав розвиватися. Любив мандрувати. Казав, що подорожі — це найважливіше в житті. З кожної поїздки привозив якийсь сувенір. Зібрав колекцію тарілок з різних країн світу.

×