17-річна Ольга Бібко, випускниця Здолбунівської гімназії N2 на Рівненщині, на зовнішньому незалежному оцінюванні знань набрала 992 бали: з української мови та математики — по 200, з англійської мови — 199, із хімії — 197 і 196 — із фізики.
У рідному селі Здовбиця Здолбунівського району Ольгу називають "ходячою енциклопедією".
— Не скажу, що тести були складні. Готувалася до них всього місяць і без репетиторів, — по-чоловічому міцно тисне руку Ольга. Вона в чорній футболці, на поясі велика металева бляха у вигляді орла.
— Це — моє все в житті, — киває на стіну, завішану плакатами рок-гуртів "Арія", "Кісс" та "Айрон Мейден". — Я й сама граю на гітарі, пісні пишу. Щоправда, музичну школу не закінчувала. Так, самоучка.
Два роки тому Ольга створила рок-групу. Грають переважно в своєму селі або в райцентрі. На кожен концерт роздають односельчанам запрошення.
— Менеджер із мене поганий, — ніяковіє. — А ще від нас пішов вокаліст. Тепер шукаю нового. Може, знайду когось у Києві: хочу вступати у столичний політех.
Бабуся 64-річна Євгенія Артемівна приносить товсту пачку похвальних грамот і відзнак.
— Онука щороку отримувала по кілька штук, — із гордістю показує. — Мені стін у хаті не вистачить, щоби всі їх розвісити.
— Бабцю, не приставайте! Ми говоримо про "метал", — відмахується Оля. — Я ж не тільки розумні книжки читати вмію. А ти ніколи не вірила, що з моєї музики щось вийде, бо я не граю на гітарі народних пісень.
Ольга з відзнакою закінчила гімназію в Здолбунові, що за кілька кілометрів від її села. Була найкращою в класі та школі.
— У роду академіків немає, — каже. — Моя мама — проста провідниця на залізниці, її часто нема вдома. Тато — теж залізничник, із нами не живе. Розраховую тільки на власні сили. Братів і сестер не маю.
Ольга хоче стати ядерним фізиком, працювати на атомній електростанції.
— Мрію поїхати в Чорнобильську зону, хоч би й нелегально, на тиждень. Мене приваблює ризик, відчуття небезпеки. Ще збираю гроші на поїздку в Норвегію, бо це батьківщина якісної важкої музики.
— Вона почала з Інтернету вивчати норвезьку, — киває бабуся. — Тільки нормального підручника не може знайти. Вільно говорить англійською та німецькою, знає польську. Олівцем може за кілька хвилин перемалювати будь-яку фотографію. Тільки мого портрета в неї немає, бо фотографуватися не люблю.
На випускному вечорі дістала ноутбук від Юрія Луценка
Ольга зникає в сарайчику біля курника. За хвилину заводить мопед "дельта".
— Для мене велика користь, що внучка хімію знає, — веде далі Євгенія Артемівна. — Радить, які добрива і куди сипати. Жіночу роботу по господарству — варити їсти, прати та прибирати — не дуже любить. Зате ганяти на мотоциклі — в хаті не втримаєш.
У п"ятому класі Ольга перемогла на міжнародному конкурсі з української мови імені Петра Яцика. Отримала 5 тис. грн. Купила за них комп"ютер.
На випускному вечорі Ольга дістала ноутбук від міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Одягла чорну сукню, оперезалася сріблястими ланцюгами.
— Узула туфлі на підборах — ну, бо всі так. Хоча більше звикла до кросівок, але якось витримала до ранку, — знизує плечима. — Нігті он відростила на гарний манікюр.
До хвіртки проводжає кульгавий пес Шустрік. Має лише три лапи.
— Одну відірвало потягом. У нас тут залізничний переїзд неподалік, — Ольга чухає собаці за вухом. — Добре, хоч живий залишився.
3 
35413
Коментарі