"Мене звати Надія Іванівна Заборовська. Я народилася в багатодітній сім"ї на Київщині, в селі Весела Слобідка Макарівського району. Після закінчення Фастівського технікуму, за фахом зоотехнік, направили на Львівщину в колгосп "Маяк". Двадцять вісім років віддала колгоспу.
1966-го вийшла заміж за сироту Романа Заборовського. Його батько загинув на фронті, а мати померла. Він закінчив 8 класів і гірниче училище. Працював на шахті в Луганську, потім пішов до армії. Коли повернувся, ми познайомилися.
Я не вірю в чудеса, але прокляття інколи діє на рід. Коли батько мого чоловіка йшов на фронт, свекор його дуже не любив. Семен запитав у батька-тестя, що ти мені побажаєш, я йду на фронт. Той відповів, хай тебе перша або остання куля не мине. "Тату, ти мій чоловічий рід прокляв, — сказав Семен. — Чи виживе хоч одна насінина?". Свекор відповів, що і насіння буде прокляте. Батька мого чоловіка не минула остання куля.
Роки йшли, ми купили стареньку хату. Працювали обоє. Народила трьох дітей — сина й двох доньок. Мій чоловік був красивий, здоровий, не хворів. Помер, коли йому було 38.
Потому приснився мені дивний сон, щоб змінила місце проживання, бо наступна я за чоловіком. Продала хату та перейшла в колгоспну. Дочка Леся закінчила швейне училище. Люба училище і технікум з червоним дипломом. Син Володя — будівельне училище. Болів менінгітом, але в армію забрали. Коли прийшов додому, на другий день відібрало мову й ноги. Три роки лікували в Львівській обласній невропатологічній лікарні. Я почала читати медичні книги, стала лікарем для дитини.
Я почала дружити з ним, дружба переросла в любов
Синові дали ІІ групу інвалідності. Він рвав документи, хотів бути здоровим. Казав, що жодна дівчина за нього не вийде. Але 1999-го я справила три весілля своїм дітям. Тепер дочекалась вісьмох онуків.
У рідному селі познайомилася із професором Юрієм Байбородіним. Він не любив про себе розказувати, а я не лізла в душу. Розповів, що був одружений. Від двох шлюбів мав двох синів і прийомну дочку. Я почала дружити з ним, дружба переросла в любов.
Він казав, збудую дім і сконструюю літак, щоб літати. Я сказала, що боюся літати. Мріяла купити спортивного коня, щоб їздити по дрова, по гриби, в городі ним робити. Я склалася з двома братами й купила в Києві спортивного білого коня. Назвали Васька. Моя мічта збулась, а його — ні.
Ми з Юрою прожили 18 років в цивільному шлюбі. Він дружив з моїми братами. Любив разом зі мною співати "Катюша". Спільно з колегами він розробив твердотілий лазер. Займався проектуванням оптичних приладів, теплових головок самонаведення ракет та автоматизованих систем посадки літаків. А його підручник "Основи лазерної техніки" протягом 25 років є одним із найкращих на теренах СНД. Помер, коли йому було 82 роки. Що б не сталося, треба змиритися з долею і ніколи не впадати у відчай".
8 
35413
Коментарі