"На столі завжди залишаю щось смачне"

 

Двері чотирикімнатної квартири львівської багатоповерхівки відчиняє жінка у коротких чорних штанах. За нею вибігають троє дітей — 7-річний Іван, 6-річна Світлана і 4-річна Зоряна.

— Це ще не всі, — каже Наталя Ярош, 36 років, і запрошує до помешкання.

У вітальні, навпроти вікна, стоїть великий чорний шкіряний диван. За ним — червоний килим.

— Зорянка в нас ще памперси носить, — Наталя поправляє хвостики на голові малої. — У неї сповільнений розвиток, лише недавно почала говорити. Інші діти теж трохи відстають від ровесників. Світланка у три роки важила десять кілограмів. А за сім місяців — відколи в нас — поправилася на шість. Така пампулька зробилася!

Наталя і Юрій Яроші мають двох рідних синів — 17-річного Богдана та 16-річного Василя. П"ять років тому вирішили всиновити чужих дітей.

— Поговорила з чоловіком і синами, — згадує господиня. — Вони погодилася, і ми звернулися до міської ради. Але тодішній голова Любомир Буняк порадив нам народити ще своїх, а "неблагодарних" не всиновлювати. Пішли в область. Там нас скерували на спеціальний тренінг до Києва. Із восьми родин сертифікували лише дві — нас і подружжя з Херсона.

Світлана біжить за татом — високим чоловіком з чорними вусами. Діти обступають його.

— Найбільше треба дивитися за Зоряною — її всюди повно, — усміхається Юрій, 40 років. — Як мишка сидить хіба що в машині, бо дуже любить кататися.

Як дітей збирали? — цікавлюся у глави сімейства.

— Світлану знайшли в дитбудинку на Таджицькій. У неї померла мама. Тоді в нас уже був Іван. Його ми привезли з Херсонщини. Приїхали відпочивати й побачили, що хлопчик бідує. Він жив з дідусем і старшим братиком. Чоловік ледве зводив кінці з кінцями і попросив забрати молодшого внука. Тата у хлопчика немає, а маму позбавили прав на дитину.

Скоро в нас буде триповерховий дім на десять кімнат

4-річний Павлик теж із сиротинця. Він одразу вподобав собі Юрія. Хлопчик бігав за ним і називав татком. До дитбудинку Павлика підкинули ще немовлям. Маму досі не можуть знайти. Яроші забирають його лише на вихідні — доки не переселяться у новий будинок у Дублянах, за 10 км від Львова.

— Зорянку та Оленку, яким також по 4 роки, запропонувала взяти директорка сиротинця, — каже Наталя. — Вони круглі сироти. 4-річну Марічку, 5-річного Івана та 7-річну Ірину порадили всиновити у Жовківській службі неповнолітніх. Зараз вони, з п"ятьма братами та сестрами, ще у Червоноградському дитбудинку.

Юрія і Наталю діти називають мамою і татом. Але як виростуть, зможуть контактувати з рідними батьками.

— Офіційно планували відкрити сімейний будинок 1 липня, — розповідає Наталя. — Скоро в нас буде триповерховий дім на десять кімнат, з кухнею, шістьма санвузлами і широкими сходами. Хоч би до 1 вересня встигли, бо дітям треба до школи.

— Коштів, які держава виділила на будинок, мало вистачити й на меблі, — додає Юрій. — Тепер кажуть, що замало, адже будинок великий. Ми не дивилися кошторис, але будемо домагатися, щоб нам його показали.

Зоряна робить ляльці зачіску, потім клацає по клавішах дитячого фортепіано. Їй допомагає Світлана.

— Як тільки сюди прийшла, то розібрала в туалеті бачок, — дівчинка голосно сміється. — А ще малювалася маминим лаком для нігтів.

— Ледве її відмила,— згадує Наталя. — Діти такі цікаві були — усе вивчали. Тепер уже звикли.

До вітальні заглядає бабця Катерина, 62 роки. З короткою зачіскою, у зеленому светрі та чорних штанах. Пригощає кавою, печивом і вафельками. За фахом вона шеф-кухар шостого розряду.

Любите дітей бавити? — питаю.

— З Іваном учу вірші. З меншенькими гуляю. Їдять, коли хочуть. На столі завжди залишаю щось смачне.

Наталя каже, що у вересні їхньому з Юрієм найстаршому синові виповниться 18. І тоді вони зможуть іще когось узяти.

1970 — народилася Наталя
1966 — з"явився на світ Юрій
1978 — помер Наталин батько Богдан
1987 — Наталя і Юрій побралися
1988 — народився син Богдан
1990 — з"явився на світ син Василь
2005 – подружжя всиновило Івана та Світлану
2006 — удочерили Зоряну, оформляють документи на Олену, Павла, Івана, Марічку та Ірину
Наталя за фахом економіст, зараз не працює. Юрій — інженер-механік, у приватній фірмі возить хліб. Наталя має 40-річного брата Василя, а Юрій — 31-річну сестру Лесю.

×