19-річна Марія ніколи не бачила батька. Від нього у неї лишилося тільки гарне по-батькові – Артурівна, а от прізвище материне — Литвинова. З чоловіком і матір"ю, Мариною Олексіївною, 44 роки, вони туляться в київській "хрущовці", на 19-ти метрах.
20 років тому Марина Олексіївна до безтями закохалася в красеня-музиканта. Мати зустрілася з батьком лише раз. Ні на шлюб, ні на аліменти не розраховувала. Його прізвища Марічка не знає досі. Зате добре пам"ятає, як переїхали до "хрущовки", ніби тимчасово. Марічці було тоді 5 років. Їм з братом Дмитриком купили по дешевому дерев"яному ліжку.
Прізвища батька Марічка не знає досі
Вчилася вона посередньо, вільний час проводячи в церкві. З семи років співала в церковному хорі. Раніше їй платили за службу 3 гривні, зараз — 10. Закінчивши 9 класів, дівчина поїхала до духовного училища в Чернігів, вчитися на регента.
— Почувалася там, як у тюрмі, — зітхнула. — Вночі пройшла від келії до туалету в піжамі. Це побачив вихователь і доповів ректорові, що "майбутня регентка ходить у чоловічому одязі". Мешкала в страшенно холодній кімнаті, з сімома дівчатами. Годували кашами та несмачними супами. Душ — раз на тиждень.
Повернувшись додому, Марія місяць нічого не робила — відсипалася і від"їдалася. А потім повернулася до хору.
Мати не пустила її до храму на Великдень, бо службу правили надворі. Вона турбувалася, що хвора на грип донька геть занедужає. Та дівчина втекла через вікно. В церкві й познайомилися з випускником Київської духовної академії Сергієм Коцаром, 28 років.
Коцари привозять продукти з Шаргорода
Коли одружувалися, батьки навіть орендували на дві години лімузин. А за тиждень гуляв ще й увесь Шаргород — маленьке містечко на Вінниччині, звідки родом молодий.
На весільні гроші вони придбали маленьку шафу та столик. І лишили собі "заначку" — $100.
Оселилися у бабусі, Надії Іванівни, 77 років. Життя скромне: працює тільки Сергій — викладає теологію в Міжрегіональній академії управління персоналом. Разом з "наспіваним" у церкві гонораром вони заробляють $180.
Одного разу бабуся впустила до хати циган. У молодят тоді зникла заначка, вони повернулися до матері.
Квартира там стара — санвузол поламаний, воду зливають черпаком. Між кухнею і туалетом — "вікно" без скла. Ванна тріснула, труби протікають. Від матері відгородилися шафою. Продукти привозять із Шаргорода батьки Сергія.
Марійчин брат, 24-річний отець Димитрій, служить на Чернігівщині. Його дружина Тетяна, 23 роки, виховує двох синів — 5-річного Івана та 2-річного Романа. Третьому, Максимкові, було б тепер три роки, але хлопчик раптово помер від інфекції легень.
Марія ось-ось має народити доньку, яку хоче назвати Сашею. А ще мріє про пральну машину.
— Хоча ні, — про окреме житло! — похоплюється вона.
2 
1
Коментарі