— Гроші від редакції отримала ще в березні й одразу по інтернету замовила синам одяг, — каже 34-річна Іванна Білінська з села Липівці Перемишлянського району на Львівщині.
Вона передплатила "Газету по- українськи". Надіслала копію квитанції на адресу редакції та виграла 500 грн.
— "Газету по-українськи" почала виписувати, коли влаштувалася начальником пошти, — продовжує. — Про вакансію мені сказала хрещена мого чоловіка. Вона працює листоношею. Робота подобається. Але зараз перебуваю в декретній відпустці.
Народилася в багатодітній сім'ї.
— Нас було п'ятеро дочок і один син. Я — наймолодша. Коли мала 18 місяців, в один день загинули мама і найстарша сестра Галя. Це сталося влітку, як пасли корови. Того дня йшов дощ. В однієї бабці обірвався електричний дріт і лежав на землі. А вона нікому про це не сказала. Всі діти пригнали додому корови, а Галі немає. Мама пішла шукати. Побачила на землі дівчину й побігла до неї. Її так само, як і сестру, вбило струмом. Мене тоді одразу взяла до себе тітка. Виховувала до 2 років, доки тато не одружився. Потім він забрав додому. Мачуху звати Надя. У них з татом народилася наша найменша сестра Люба, — розповідає Іванна Білінська.
Вона закінчила медичне училище і курси бухгалтерів.
— Я не захотіла працювати медсестрою. Коли була на практиці, зрозуміла — це не моє. Робила в магазині. Потім вийшла заміж за Степана, хлопця з нашого села. Він старший за мене на вісім років. Спочатку жили біля свекра на хуторі. Але школа була далеко, тому вирішили будуватися в Липівцях. Купили стару хату й на її місці почали зводити нову. Перебралися, коли син Назар пішов у перший клас. Степан робив у колгоспі агрономом, їздив на заробітки. Тепер працює на фірмі столяром. Старшому сину Назарові 12 років, а молодшому Богданові — 3. Я мала вийти в січні на роботу, але в садок беруть дітей із 4 років. Тому ще посиджу трохи в декреті, — говорить Іванна Білінська.
3 
35413
Коментарі