— Востаннє з Іриною спілкувалися за кілька днів до її смерті. Її обурював мовний закон. Вона взагалі не думала про смерть, — розповідає львівська художниця Стефанія Шабатура, 73 роки.
8 вересня минає 40 днів із дня смерті поетеси-дисидентки Ірини Калинець. Вона і Стефанія Шабатура товаришували з 1967 року. Поетеса померла від раку на 72-му році життя.
— Тоді якраз заарештували В'ячеслава Чорновола. В обласному суді було слухання. Зійшлося багато львів'ян, із Києва приїхали Ліна Костенко, Дзюба, Світлична. На вході стояли два міліціонера, не впускали з коридору нікого. Як Чорновіл щось казав, то у залі совєцька публіка кричала: "Махровий націоналіст!". А тут обід, суд іде на перерву. Коли після неї запустили перших людей, ми з Іриною поперли на тих міліціонерів, заштовхали їх аж у залу. Полізли через крісла, ледь ноги не поламали. Відтоді ми стали подругами.
У січні 1972-го жінок арештували.
— В Іри був слідчий сибіряк, якого відправили сюди на практику. Скаржився, що він удома наркоторговців і кримінальників ловить, а тут змушують арештовувати за вірші. І відпустив її. Вийшла з тюрми. Доки думала, на яку зупинку трамвая йти — ближчу на Сахарова чи наступну біля пошти — її знову схопили.
Коли сиділи в таборі, навчилися з хліба торт робити. Хліб був чорний, маленький, глевкий. Ми його засушували, потім змочували компотом чи чаєм, мастили маргариновим кремом.
5 
1
Коментарі