— Про виграш узнав, коли подзвонили з пошти. Кажуть: "Євген Самуїлович, вам із "Газети по-українськи" прийшло повідомлення". Я здивовано: "Яке? Я там нічого не замовляв", — каже 75-річний Євген Болотнюк із села Івачкове Здолбунівського району на Рівненщині.
Він передплатив "Газету по-українськи" на рік. Відіслав копію квитанції на адресу редакції і виграв 250 грн.
— Гроші витратив на продукти, — розповідає Євген Самуїлович. — "Газету по-українськи" передплачую п'ять років. Уперше її побачив у Рівному на базарі, де купляв пресу. Полистав, бачу — чимало цікавих сторінок. Думаю, дай куплю ще й цю. Сподобалося, що є анекдоти, рубрики "Їжа" і "Сад-город". Новини пишуть правдиво.
Два роки тому Євген Болотнюк поховав дружину.
— Ми з Олею прожили 52 роки, — розповідає. — Вона не місцева. Була на рік молодша за мене. Познайомився з нею до армії, коли поїхав із товаришем до його родичів. Симпатична була дівчина. Чекала мене три роки з армії. Служив я у Грузії. Коли повернувся додому, одружилися. У селі дали нам ділянку під забудову. Оля робила продавцем. А я — водієм на автобазі, а потім у райспоживспілці.
— Коли все розвалилося, влаштувався завгоспом у школу. Робив шість років, поки не вийшов на пенсію. Виховали з Олею сина і дочку. Володя з невісткою Марусею живуть біля мене. Мають двох дочок.
— Дочка Оксана і зять Юра живуть у Здолбунові. Мають сина і доньку. Я все життя люблю рибалити. На пенсії купив собі розкладні вудочки. В нас тут є меліоративні канали. Там водяться короп, карась та краснопірка. Бувало, що і по 20 штук ловив. А це вже два тижні немає кльову. Колись казали: "Іюнь-іюль — на рибу плюнь". Таке "затишшя" завжди буває після нересту, — каже Євген Самуїлович.
3 
35413
Коментарі