Ексклюзиви
Середа, 20 квітня 2011 00:00

Андрій Бедяк носив любовні записки Софії Ротару

Автор: фото: Надія Штупун
  Андрій Бедяк (ліворуч), удова його брата Зінаїда і її син Флоріан з села Маршинці Чернівецької області шукають серед старих фотографій знімок співачки Софії Ротару. Вона народилась і виросла в їхньому селі
Андрій Бедяк (ліворуч), удова його брата Зінаїда і її син Флоріан з села Маршинці Чернівецької області шукають серед старих фотографій знімок співачки Софії Ротару. Вона народилась і виросла в їхньому селі

Андрій Бедяк, 63 роки, із села Маршинці Новоселицького району Чернівецької області у дитинстві передавав любовні записки свого брата Григорія співачці Софії Ротару.

— Соні тоді було 9 років, як Гріша у неї влюбився, — каже Андрій Петрович.

Він живе поряд зі вдовою свого брата Григорія.

— Софія ніколи не була красунею, — запрошує до хати і витрушує з пакетів чорно-білі фотографії. Шукає картку Софії Ротару. — Зараз вона краща, ніж у молодості. А дитиною була маленька, худенька, з довгою чорною косою. Гріша старший на три роки був. Вони познайомилися, коли в агітбригаді виступали, концерти колгоспникам показували. Гріша танцював, а Соня співала. Брат багато розказав би, бо вони потім на танці разом ходили. Але він давно у нас не живе, на кладбіще переселився.

У кімнаті дерев'яна фарбована підлога вкрита килимами. Андрій Бедяк розкладає на ній знімки, потрібного знайти не може.

— Підійти і сказати дівчині, що вона тобі подобається, було соромно. У нашій школі всі хлопці дівкам записки писали. І Гріша писав. Любові в тій писанині було мало. Швидше щось таке: "Я тебе сьогодні бачив у полі" або "Ми йдемо купатися. Приходь". Мені цікавіше було бігати городами і свистіти, щоб Соня вийшла. Її батьки мене не сварили, бо я малий був.

Якось мама побачила, що ношу ті записки, — продовжує. — Подумала, я любов кручу із своєю подружкою Машею. Мама неграмотна була, читати не вміла. Маша не звертала на мене уваги. Я заліз на її город і на всіх гарбузах повишкрябував "Андрій+Маша=любов". Батьки тоді сміялися, що нашкодив і підписався.

Софія була роботяща. З мамою своєю зранку на базар їздила автобусом. Торгувала сиром і городиною. А в будні дні пасла корову. Раз Федько налякав її, сказав, що під лісом змії водяться і її покусають. Вона злякалася, розплакалася, покинула корову і втекла додому. Її батько сам за коровою прийшов. Федька потім за вуха тягав.

До кімнати заходить 62-річна Зінаїда Бедяк, удова Григорія. Несе окуляри.

— Я працювала у брата Соні Анатолія і його дружини Ауріки. У вересні 1997-го Соня приїжджала в село, коли померла її мати. З усіма віталася, розпитувала, як живуть. Тільки переступила поріг, зразу сбросіла все, що мала на собі. Оділа простий халат, звичайні шльопанці. Так і ходила по вулиці. Казала, що їй набридли наряди, макіяжі й манікюри. Казала: хочу тако, як ви ходите, простенько хочу жить. Ходила на огород, сапала, бур'ян рвала. В селі виросла, такої работи не боїться.

У Зінаїди Федорівни дзвонить телефон. Зі співрозмовником свариться румунською. Тоді б'є себе по губах за те і кланяється образу Ісуса Христа, який зображений на килимі.

— Покійний чоловік Гріша розказував, що любив Софію в дєтстві. Вона йому навіть свою фотографію подарила. Гріша гарний парєнь був, стройний, високий. От тільки погубила його горілка. Висох весь, поганий зробився.

Показує, як пройти до хати брата Софії Ротару — Анатолія. Його будинок двоповерховий, обкладений білими та рожевими кахлями. На вікнах — вертикальні жалюзі. Двір обгородили металевим парканом з рідко розставленими штахетинами. На подвір'ї велика квадратна плитка. Такою в радянські часи викладали місця біля пам'ятників. Біля дому стоїть білий бус. Жінка у домашніх штанях і куртці витирає ганчіркою підвіконня.

— Чоловік поїхав у командіровку в Молдавію, — Ауріка, дружина Анатолія, кидає ганчірку у миску з водою, стає руки в боки. — Але якби й був, нічого він вам не скаже. І я не скажу.

Заходить у хату і гупає дверима.

Дорогою йде літня жінка, говорить, що Ауріка завжди непривітна.

— Вона нікого не любить, бо й сама не любіма. У селі кажуть, що Анатолій собі молодшу знайшов, а з Аурікою живе тільки через дітей. Його ж усі селяни люблять. Коли було наводнєніє 2008-го, їздив по хатах і питав, кому чого треба. Стройматеріалами односельцям молодший брат Женя помагав. Він тримає магазин господарчих товарів "Софія". А Толя гроші роздавав. Кому тисячу, кому дві.

Зараз ви читаєте новину «Андрій Бедяк носив любовні записки Софії Ротару». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода