Із 21-річним співаком Віталієм Козловським зустрічаємося у столичному фітнес-класі на Оболоні. На ньому — чорні, розкльошені спортивні штани й салатова футболка. У руках тримає маленьку пляшку мінералки.
— Це — мій тренер Валентин, — представляє коротко стриженого чоловіка із потужними біцепсами. Той показує Козловському на дві 18-кілограмові гантелі і каже:
— Дванадцять.
Співак починає качати руки.
— Я його не жалію, — посміюється 30-річний Валентин Лось.
Може, даєте йому стероїди?
— Буде їсти їх після 30-ти. А поки що у нього свого тестостерону вистачає.
— Іноді не встигаю навіть поїсти, — скаржиться захеканий Віталій у короткій перерві між вправами. — Зранку швидко вмився, підмазав "фінгали", аби не було видно, що не виспався. Зготував собі пюре, посмажив курку, закусив виноградом. А тоді — чотири години репетицій у "Танцях з зірками", півтори — у "Зірковому дуеті" і ще три — з балетом.
Розповідає, що знімає квартиру поряд із тренажерним залом.
— Я переїхав зі Львова три роки тому, — витирає піт білим рушником. — Спочатку знімав трикімнатну квартиру, потім — двокімнатну. Але хазяйка весь час приходила поливати квіти, мене це дратувало. А ще там жив барабашка, — лягає на лавку і піднімає ногами масивну плиту. — Якось посеред ночі прокинувся: хтось голосно гупає по коридору. У мене холодний піт виступив, — торкається спітнілого лоба. — По ковроліну це "щось" ходило тихо, а по паркету цокало. Я витяг із сумки ножиці й лежав з ними, не ворушачись. Довго не міг заснути. Тепер знімаю за 300 доларів однокімнатну квартиру, у якій ледь поміщаються речі. Зате є величезне ліжко. Я люблю зручну постільну білизну, дуже чисту, але не накрохмалену. Не можу спати, коли все стоїть, — сам сміється із двозначної фрази.
Хочу найняти жінку, щоби двічі на тиждень готувала їсти
Уранці не біжу до перукарів, — розказує про звички, — просто мию голову і сушу феном. І за нігтями доглядаю сам, — витягує довгі пальці. На долоні — мозолі від тренажерів. — А от гримера хотів би мати. Коли ніжні жіночі руки торкаються твоєї шкіри, — заплющує очі, — можна розтанути.
Кажуть, одягаєшся тільки у дизайнера Анни Бублик?
— Ми познайомилися на весіллі у Могилевської, відтоді дружимо. Вона шиє мені все: від концертних костюмів — до джинсів і курток. Майже всі гроші витрачаю на шмотки. Якщо сорочка дуже сподобається, Аня може її подарувати.
Ідемо у кафе фітнес-класу. Віталій замовляє апельсиновий фреш, додає туди білого порошку.
— Білкове харчування, — пояснює. — А взагалі готую борщі, супи, шашлики, м"ясо барбекю. Не люблю їсти в ресторанах, вдома смачніше. Зав"язую волосся в хвіст, одягаю окуляри, щоб не чіплялися на вулиці, і йду на базар чи в супермаркет. Хочу найняти жінку, щоби двічі на тиждень готувала їсти.
Прошу співака розповісти про перше кохання.
— У першому класі підходив до однокласниці на перерві, брав її обличчя у долоні й казав: "Ти найкраща у моєму класі!". А на першому курсі закохався в дівчину, яка не звертала на мене уваги. Спав з її фотографією під подушкою. У Києві зустрів іншу, Ольгу. Вона хотіла стати співачкою, я їй допомагав. А у неї хтось інший був, вона брехала мені. Зараз зустрічаюся зі студенткою-режисеркою, мого віку. У нас гарні стосунки, але заводити сім"ю поки що не готовий.
Які жінки тобі подобаються?
— Менші зростом і не перекачані, без квадратиків на животі. Я люблю округлі форми.
Щось умієш робити власними руками?
— Мій тато — електрик найвищого розряду. Я з дитинства вчився майструвати. А мама була бухгалтером. Коли батьки розлучилися, поїхала жити у Рим. Тепер часто зідзвонюємося. А тато іноді приїжджає, вечорами хвилюється за мене і починає випитувати, куди я пропав.
Кажуть, у тебе був роман із Наталкою Могилевською.
— Ні! — ляскає він себе по колінах. — Ми дружили, я бував у неї вдома, вечеряли разом. У неї важкий характер, але мене тягне до владних людей.
На що витрачаєш гроші?
— На дорогі окуляри й ремені. Окулярів за 200–600 доларів маю шість-сім. Ще люблю дарувати щось своїй 4-річній племінниці Віці. А сестрі везу до Львова посуд, каструлі.
Багато маєш зараз із собою готівки?
— Лише 350 гривень. У мене навіть власної машини немає, їжджу на таксі.
Після спортзалу Віталій іде в солярій, потім викликає таксі й на 9-ту вечора вирушає на ділову зустріч. Обговорюватиме з режисером майбутній кліп.
— Ну й що, що невиспаний? — каже. — Яке життя хотів, таке й отримав.
1985, 6 березня — народився у Львові
2002 — вступив на факультет журналістики Львівського університету; танцює у балеті співачки Руслани Лижичко
2003 — переможець телепроекту "Шанс"
2005 — перший кліп "Холодная ночь" і "золотий" диск одночасно (наклад 70 тис.)
2 
1
Коментарі