Ексклюзиви
Четвер, 22 липня 2021 09:25

"Що довше займаєшся ремеслом, то легше. Єдина проблема - стає нудно"

Всі ми маємо певні здібності. Варто прислухатися до долі, зчитувати знаки і робити те, що приносить задоволення.

Щоб стати письменником, треба вміти швидко набирати текст на комп'ютері. Тоді пальці встигатимуть за думками.

Мені подобається все смачне і зручне. Люблю створювати комфорт собі й ближнім.

Справжній гедонізм – не робити собі добре за рахунок інших.

Письменник повинен бути бідний, нещасний і хворий, а слава до нього прийде лише після смерті – радянська мантра, яку досі торочать у школах. "Перед вами живий письменник, який заробляє гроші", – казав я дітям на презентації своєї книжки.

Коли працював телефонним майстром, був поважною людиною. Всі на мене чекали, зверталися "пане майстре", давали кілька гривень подяки.

Одне українське видавництво оголосило літературний конкурс із винагородою 30 тисяч гривень. Стільки тоді коштував Daewoo Lanos. Я кинув роботу й узявся писати. За чотири місяці відправив їм роман. Мені передзвонили, що мою книжку видадуть за два місяці. Обурювався, що чекати так довго. Конкурсу не виграв, але став відомим.

  Петро ЯЦЕНКО, народився 11 серпня 1978 року у Львові. Батьки – інженери-­будівельники. Закінчив університет ”Львівська ­політехніка” за спеціальністю ­”Інженер телекомунікацій”. Працював електромонтером в компанії Укртелеком, інженером із сигналізації, журналістом відділу культури газети ”Експрес”, редактором журналу ”РІА”, програмістом у міжнародній ІТ-компанії. Писати почав у 21 рік. Видав друком 10 романів. Лауреат премії Львова – міста літератури ЮНЕСКО за роман ”Нечуй. Немов. Небач”. За романом ”Повернення придурків” Чернігівський молодіжний театр поставив виставу. Дружина 35-річна Галина Ткачук – дитяча письменниця. Від першого шлюбу має сина Матвія, 15 років. Любить куховарити. Улюблені страви – паста, стейки та риба, напій – кава. Грає на акордеоні. Живе в Києві
Петро ЯЦЕНКО, народився 11 серпня 1978 року у Львові. Батьки – інженери-­будівельники. Закінчив університет ”Львівська ­політехніка” за спеціальністю ­”Інженер телекомунікацій”. Працював електромонтером в компанії Укртелеком, інженером із сигналізації, журналістом відділу культури газети ”Експрес”, редактором журналу ”РІА”, програмістом у міжнародній ІТ-компанії. Писати почав у 21 рік. Видав друком 10 романів. Лауреат премії Львова – міста літератури ЮНЕСКО за роман ”Нечуй. Немов. Небач”. За романом ”Повернення придурків” Чернігівський молодіжний театр поставив виставу. Дружина 35-річна Галина Ткачук – дитяча письменниця. Від першого шлюбу має сина Матвія, 15 років. Любить куховарити. Улюблені страви – паста, стейки та риба, напій – кава. Грає на акордеоні. Живе в Києві

Мені все одно, що писати – статтю чи комп'ютерну програму. Але творити для людей значно цікавіше.

Що довше займаєшся ремеслом, то легше. Єдина проблема – стає нудно.

Вірю в осяяння. Вони неочікувані, моментальні, секундні. Часточка миті, яка дає поштовх, ідею. Решта – технічна робота на посидючість.

Коли спілкуєшся з людиною, одразу помітно, читає вона чи ні. Хто не читає – плоскі, нецікаві, обмежені меркантильними прагненнями.

Механічний годинник, породисті коні та книжки – статусні речі. Їх не замінять смартфони, автомобілі та соцмережі. Тільки книжки доступні всім.

В героя однієї моєї книжки, літнього чоловіка, щодня падав карниз із фіранкою. І він щодня чіпляв її на місце. Діти пропонували надійно закріпити, відмовлявся: "Це мій прилад для визначення старості. Коли не зможу її повісити, буду знати, що справді став старий".

Смерть – це лише дедлайн. Потрібно довести до нього своє життя в довершеній формі.

Рятував друга, який тонув. Вода була швидка, каламутна, холодна. Подумав: погано помирати, коли страшно, нічого не видно, не можеш зібрати докупи думки. Набагато краще померти уві сні від старості.

Найкраще померти увI снI вIд старостI

Мав серйозні ускладнення на серце після Covid-19. Мене накривали панічні атаки. "Ну от, Петре, в тебе є шанс подивитися, що буде після смерті", – повторював собі.

Мій дід вирахував, що помре приблизно у 80. Так і сталося, трішки не дотягнув до цієї цифри. Сподіваюся, проживу стільки ж.

Вічне життя в цифровій реальності – хороший варіант. Єдине, що потрібно, – невичерпний запас енергії. Але чи є наша індивідуальність аж такою цінною з точки зору вічності, щоб на неї витрачати цей запас? Чи справедливо це буде стосовно попередніх поколінь? Якщо жити вічно – то всім.

Ментальність – певні стереотипи, які маємо щодо інших. Усі однакові. Важливо лише, в якому соціумі живе людина.

Доходи й рівень життя напряму залежать від наших податків. Або плати, або не нарікай.

Не можна всі гроші тримати під матрацом. Так, запас потрібен, але ці папірці мають працювати на вас – на здоров'я, подорожі, освіту.

Кажу сину, що він не зобов'язаний закінчувати університет. Навіть фах слюсаря чи сантехніка може приносити хороші гроші. Важливо, який ти спеціаліст.

Що ліберальніші закони, то менше можливостей для їхнього порушення. Обирайте мене президентом, я дозволю все!

Усі сексуальні орієнтації – традиційні. Кожен має право на любов і стосунки.

Росія – вулкан, який діє і ніяк не засне. Не має значення, подобається тобі Росія чи ні, вона може прийти і знищити тебе.

Маємо зачароване коло – неосвічені виборці голосують за неосвічену владу, яка працює на те, щоб неосвічені й залишалися такими.

Пенсіонер із радістю продасть голос за пакет гречки. Але, якщо сказати, що його позбавляють виборчого права, він протестуватиме. Так працює демократія.

Щоб стати письменником, треба вмIти швидко набирати текст

Триває війна на виснаження. Програє той, хто перший стане слабший. Важливо, щоб це були не ми.

Львів – це океан. Багатошаровий, фантастичний, мені подобається його досліджувати. Київ – місто, яке мене любить. Дало мені дружину, гроші, житло. Часто ці два міста зливаються в одне.

Дід по матері під час війни опинився в Австрії. Там почав бізнес, заробив гроші й купив квиток на корабель до Америки. Його виловили радянські спецслужби, побили, пограбували й відправили в Казахстан. Після заслання став головним інженером заводу залізобетонних виробів. Директором не призначили, бо не вступив до Комуністичної партії. Жартував, що, якби потрапив в Америку, став би мільйонером.

Батьки закінчили "Львівську політехніку", разом працювали в конструкторському бюро, там і познайомилися. Я – їхній проєкт.

Всі ми хочемо знайти у своєму корінні короля чи дворянина.

Якщо двоє образилися, але один вiдходить 5 хвилин, а другий три днi – це не дуже добре

Прийшов на захід, який організував письменник Юрій Іздрик. Охорона, дрескод. Туди не хотіли пускати двох людей, бо були так собі одягнуті – мене й Іздрика. Якось владнали цю проблему, але з'явилася інша – я там нікого не знав. І тут помітив Галю – усміхнену, балакучу. Так і почали спілкуватися.

Довго жили разом. Якось Галя потрапила до лікарні. Поїхав до неї, а мені: "Ви їй хто?" Подумав: треба щось міняти, щоб таких запитань не виникало. Весілля святкували 8 грудня 2013-го. Нас усі вітали з тим, що в Києві нарешті впав Ленін.

Галя, мабуть, відоміша письменниця, ніж я. Мене це тішить.

Психологічна сумісність, подібні типи темпераменту й однакова емоційна швидкість роблять шлюб міцним. Якщо двоє образилися, але один відходить 5 хвилин, а другий три дні – це не дуже добре. А спільні інтереси та почуття гумору прикрашають будні.

Одні люди дають, інші беруть. Ідеально, якщо в подружжі обоє вкладають у стосунки не лише матеріальне, а й духовне.

Прийшов у пологовий будинок, тицьнув у сина легенько пальцем, він розплющив очі. Я одразу зрозумів, що дуже його люблю.

Матвій сам навчився читати. Складав кубики з буквами у слова, але справа наліво.

Перші три роки життя батьки для дитини – все. Виховую сина розповідями та прикладами. Він це приймає в штики, але за рік-півтора повторює, ніби це його ідеї.

Не має значення, подобається тобI РосIя чи нI, вона може тебе знищити

Якщо в українській мові є два такі чудові поняття, як "любов" і "кохання", значить, обидва вони існують. Й обидва – про різне.

Після карантину звільнився з роботи. Нарешті можу писати. Багато роблю і багато встигаю.

Зараз ви читаєте новину «"Що довше займаєшся ремеслом, то легше. Єдина проблема - стає нудно"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 97
Голосування Скільки золотих нагород виграє Україна на Олімпіаді?
  • 1) менше трьох
  • 2) три
  • 3) більше трьох
Переглянути