"У вас в Україні всі алкоголіки, поголовно із президентом Путіним"

Одна моя знайома кожного року літає в Туреччину, часом двічі на сезон. Має достатньо грошей, щоб побачити решту світу, але щоліта вперто вирушає за море за маршрутом Київ-Анталія. Не за пахлавою - за щастям. На всі закиди має залізний аргумент: "Там та-а-акі чоловіки...". І по мрійливо закочених очах розумієш: сперечатися марно. Мозок у неї відключається задовго до того, як сяде у літак.

Турецьких чоловіків тягне до слов"янських жінок, навіть до відвертих не красунь. Вони нас приваблюють так само. Доведено сотнями тисяч курортних романчиків і тисячами офіційних шлюбів. Парадоксально, але різниця менталітету й культури зближує.

Турецьких чоловіків тягне до слов"янських жінок, навіть до відвертих не красунь. Вони нас приваблюють так само

Перше враження про них: білосніжна усмішка гарно контрастує з орлиним поглядом і смаглявим тілом. Перше їхнє враження про нас: "Ей, чіво такой красівий, такой бєлій і такой сірйозний? Нє смійошся пачіму?". Вимушено усміхаєшся, настрій покращується і здається - пробігла іскра. Їхнє "я тіб"я лублу" в умовах моря, сонця і довгоочікуваної відпустки видаються не поганим тоном, а романтикою. Якщо після 5 хвилин знайомства турок каже, що закоханий до безтями - скоріше за все, так воно і є. Утім, любов минає так само швидко, як і з"являється.

Настає післявідпочинкове похмілля, яке тисячі українок лікують на форумі kunstkamera.net. Тут вивішують фото турецьких мачо і курортних альфонсів. Наприкінці літа на сайті аншлаг. Туристки відстежують, із ким іще їхній ашким - коханий - устиг засвітитися цього сезону. Теми рябіють закликами: "Мухамед, продавець сувенірів у Сіде. Перший поворот за базаром. Хтось знає?", "Шукаю Кемаля, аніматора із "Маджестік Біч". Чорнявий красунчик", "Ромео, зазивайло у клубі "Арена" в Мармарисі. Такі блакитні-блакитні очі". Вони знаходять одна одну, страждають, зловтішаються, діляться враженнями й радяться, як зробити зрадникові якусь капость.

От хтось виявив спільного ашкима. Двоє дівчат відтворюють події погодинно. З"ясовують, доки Іскандер зі сльозами на очах проводжав в аеропорту Оксану, Наталка саме розпаковувала речі в номері готелю. Обох називав "моя кізонька", однаково освідчувався: "Сені чок севійорум, darling". Ображена Оксана не з"являється на форумі два дні, а потім повертається й пише короткий пост про те, що наступного літа знову полетить до ашкима. Удома в неї чоловік-козел.

Далі ліжка такі стосунки не йдуть. Турецький журналіст Яльчін Пекшен у своїй книжці The Turkler - українською ця назва означає щось на зразок "професія турок" - категоричний: росіянки не для подружнього життя. Росіянки - читай "слов"янки". Бо ж турецькі мачо з кола офіціантів, охоронців, масажистів, працівників рецепції, барменів і чистильників басейнів не надто переймаються - українка перед ними, росіянка чи білоруска. "Україна і Раша діфферент? Really?!" - для багатьох це одкровення всього курортного сезону.

Кілька років тому під час прес-туру в Туреччину я познайомилася з Тетяною. Вона родом із Вінниці. Після закінчення столичного вузу за спеціальністю "туризм" працює в Анталії трансферменом. Її робота - супроводжувати автобуси з туристами з аеропорту до готелю, дорогою розважати їх байками. Колеги Тетяни - дівчата як на підбір, бо вони формують перше враження про країну. У контракті кожної прописано "жодних стосунків із місцевими чоловіками". Це заважає роботі.

Якщо чоловік після цього не одружиться - помстяться її батько або брати. А роман з українкою - жодних зобов"язань

У працівників спільних туристичних компаній-операторів табу на службові романи. Не можна залицятися, закохуватися й зустрічатися. Якщо вирішили одружитися - хтось один мусить поступитися робочим місцем. Інакше звільнять обох.

- Турок прошепоче: "Счастлівий мать, которий тіб"я роділа", і наші дівчата падають штабелями, - каже Тетяна. - Туркені інші. З холодним розумом і розрахунком. Для чоловіків обходяться дорого. Потребують тривалих залицянь- із ресторанами, паузами на роздуми, подарунками. А дарують тут тільки золоті прикраси. Якщо чоловік після цього всього не одружиться - помстяться її батько або брати. Так заведено. А роман з українкою - жодного головного болю, жодних зобов"язань.

Але буває й так, що доходить до шлюбу. От моя сусідка по сходовій клітці Віра вийшла заміж за турка і щаслива.

Із Зафером вона познайомилася в Києві. У турків тут доволі активна діаспора, і сайт, на якому вони допомагають один одному знаходити роботу. Зафер - менеджер у будівельній фірмі зі спільним капіталом. Із дня знайомства пара чесно витримала три місяці цукерково-букетного періоду. Минулої осені дівчина місяць гостювала в турецькому селі. Воно дуже мале, тож на карті треба орієнтуватися на місто Мардін на південному сході країни. Познайомилася з майбутніми свекрами, чотирма братами і двома сестрами жениха. Там справили іман-нікях. Це турецькі заручини.

А потім вони дуже посварилися: наречений не міг зрозуміти, чому майбутня дружина не хоче покинути роботу в Києві й за тиждень переїхати до нього? Він навіть про роботу для Віри домовився - помічницею продавця у магазині брата. Він пішов на великі поступки, бо ж ні його сестри, ні мати ніколи не працювали. Не заведено! Факт, що за півроку на Віру в Києві чекало підвищення до керівника департаменту банку, до уваги не взяв.

- Яке значення має кар"єра для турецької нареченої? - дивувався.

- Але ж Туреччина - світська країна?

- Звісно, світська. Але ж ти моя дружина?

Ситуація вирішилася на користь глави сім"ї. Віра перебралася до Зафера. Її життя не мед: вівці, хатня робота і туалет на подвір"ї. В інтернет виходить, як годинник - зранку в п"ятницю, раз на тиждень. Саме тоді вони з чоловіком їздять до міста за покупками. Але Віра не жалкує - бо любить. Незабаром підуть спільні діти.

Мій знайомий турок Седат Челикоглу теж одружений з українкою. Фото породистої блондинки показує всім, хто відпочиває у готельчику "Марин" у Бельдибі. Це на Середземному морі, друга лінія від води. Седат - співвласник готелю і, за місцевими мірками, шалено успішний. На вигляд йому за 40. Розказує, що закінчив вуз в Анкарі, але який не каже. Його знання про Україну обмежуються географічними назвами Київ та Одеса, бо там він бував у бізнесових справах, і футбольними прізвищами Луческу і Ребров.

У Седата своя версія, чому українки так охоче падають в обійми їхніх чоловіків: "У вас в Україні всі алкоголіки, поголовно із президентом Путіним! Напиваються водки і лупцюють своїх жінок і малих дітей".

Седат-бей каже це, посьорбуючи анісову ракію в обід. А в ній, нерозбавленій, не менше за 50 "обертів".

Седат - співвласник готелю і, за місцевими мірками, шалено успішний. На вигляд йому за 40

Уже згадувана моя знайома знайшла собі за зиму київського археолога на ім"я Олександр. Познайомилися на курсах турецької мови. На найближче літо запланували культурний відпочинок на Егейському морі.

- Уявляєте, два із семи чудес стародавнього світу - мавзолей в Галікарнасі й храм Артеміди в Ефесі - турецькі, - відкриває вона Америку для своїх подруг. - А потенціал наших чоловіків теж, виявляється, до кінця не досліджений.

Тепер вона заявляє, що полетить дивитися винятково на рештки стародавніх чудес світу. Я роблю вигляд, що вірю.

×