Українці – барокова нація, в нас багато барвистого в емоціях, переживаннях, баченні світу. Подивіться на той же борщ – це бароковий винахід, адже 27–30 різноманітних інгредієнтів виварюються в одній посудині, червоне тло й біла сметана, яка розповсюджує свій вплив, змішуючись і змінюючи колір.
Щойно дитина народжується, як вбудовується в матрицю – зрілу, древню. У цій матриці – і оточення, і родина, і дрібниці, яких сама людина й не усвідомлює. Та все перелічене впливає на її взаємодію зі світом, на формування світогляду. Особистість виховується не тільки словами. На нас так чи інакше позначаються переживання, дії, думки оточення.
У дитинстві за день прочитував по дві книжки. За тиждень – мінімум 14.
Іще до школи я від руки переписав 10 томів дитячої енциклопедії. У першому класі прочитав усі шкільні підручники з історії до 10-го класу включно.
Перегляд фільму дає готову картину. Читання – це праця. Формує уяву, дає можливість моделювати ситуацію. Без читання втрачається здатність будувати причинно-наслідковий зв'язок.
Йогою займаюся з 1959 року. Узимку за температури 30–40 градусів морозу я ходив у сорочці з коротким рукавом. Перший зимовий одяг придбав, коли одружився, та й то, тільки щоб не мати негармонійного вигляду. У мене був інший комфорт – внутрішній, психологічний.
Якщо в нас є історична пам'ять, то ми значимо більше, ніж випадкові істоти. За нами – минуле, сучасність і майбутнє.
Свобода завжди має людський вимір, і вона відрізняється від поняття волі. Волею наділена будь-яка істота: наприклад, коли пташка рветься на волю з клітки, це її природний потяг. А свобода притаманна тільки людині – і вона ж накладає на ту внутрішні обмеження через відповідальність.
Війна – рушій прогресу, хоч би як гірко це визнавати. Нам важливо не проґавити цього шансу.
Велика частина перемоги вже відбулася. Ми перемогли морально, цінностями й екзистенційно – сенсами. Лишається перемогти зброєю.
Уся ментальність росіян пов'язана з тим, що все їхнє бачення повернуте в минуле. А минуле – це завжди про смерть.
Війна не може бути священна. Вона може бути справедлива – захист своїх національних інтересів. Коли на тебе суне навала, ти повинен захищатися. Ти – на боці справедливості, на боці світла.
Стався злам системи світового порядку. Це міжнародний злочин.
Наші цінності – це цінності майбутнього. А в Росії – квазіцінності, що давно померли у світі, а в ній лишилися. І паростки розквітають нині буйним цвітом, що вже лякає не тільки нас, а й увесь світ.
Українці – барокова нація
Ми стикнулися з деструктивною маскулінністю росіян, зі знелюдненням – коли є лише біологічне бажання, спрямоване на знищення.
Коли людина проходить через кризу, то розуміє, що світ починається з неї.
Ми розвиваємось у зоні дискомфорту. А війна – це найстрашніший дискомфорт.
Людина – це складна істота, всередині неї повинна бути певна рівновага. Є чотири її складові: робота, навчання, розвага й відпочинок. Вони повинні бути в гармонії.
Наша ідея така ж, як у Європи, – різноманіття в єдності.
Ця війна не тільки за територію, а й за наші душі, ідентичність, цінності. Виклик не тільки історичний. Він пов'язаний із тим, що ми усвідомлюємо як політична нація своє сучасне та зорієнтовані в майбутнє.
Любов – це дія.
Жити і Жити з великої літери – це різний спосіб життя, різний досвід. Ви можете проходити однакові іспити разом, а досвід буде різний.
Справжня любов повинна збагачувати, а не знесилювати. Вона назавжди залишається з тобою і продовжує давати сили жити й діяти, бо це важливий процес живого досвіду. Цінуй розлуку як певний стан твоєї любові. Горювання також інструмент нашого зростання.
Вірність – це більше, ніж лояльність. Це вірність плюс совість.
Нація починається із закоханості у свою історію.
Кожен народ – це гіперособистість зі своєю психологією, історією, власними репрезентативними системами. Є народи-візуали, як-от японська нація, вони навіть вуаєристи. Є народи-кінестетики, які не можуть спілкуватися, якщо не торкаються одне одного. І це нормально, бо віддзеркалює загальну характеристику ноосферної системи людства.
Найголовніше в житті – зберегти гідність усупереч усьому. Людина без гідності – неповноцінна, а народ без гідності – це вже не народ.
Нас, усіх політв'язнів, кинули в камери смертників – це камери-одиночки. Де простір абсолютно обмежений, я дістаю двох стін руками, отак. І все. Лише крок можна зробити, далі – дірка в підлозі. І вгорі розбите віконце. І ти не можеш взагалі пересуватися, ти повністю ізольований від світу, ти сам. Немає жодних звуків. Із дірки в підлозі періодично піднімається каналізація і затоплює всю підлогу. А потім вилазять щурі. І ти, щоб залишитися людиною, говориш до них. Я читав лекції щурам. Щоб чути голос. Щоб вербалізувати свої думки, щоб я ці думки чув. Бо коли ти вербалізуєш, чуєш текст, який народжується, ти залишаєшся людиною.
Одного дня я перестав боятися смерті – й кати вже не мали, що в мене забрати.
Після перших катувань мене забрали назад у підвал, а з голови зняли мішок. Я був у крові, але усміхався. У мене було дві думки: що я більше не боюся смерті і що треба жити, бо люблю – свою родину, дітей, друзів, учнів, батьківщину. А найважливіше, що вони мене люблять. І я в боргу перед їхньою любов'ю.
Коли бачиш синьо-жовтий прапор, після того як за нього страждав, то не можеш проходити повз нього спокійно, ти бачиш прапор свободи.
Ти не можеш ходити після катувань. Коли встаєш, кров іде в кінцівки – і непритомнієш. Ти повинен так підніматися, щоби поруч була стіна: якщо падаєш, то не одразу на підлогу.
Щоб ставати Людиною, потрібно працювати щодня, щохвилини. Не банально гарувати, а переосмислювати себе, знаходити методи, що розширюють твій внутрішній простір, свідомість, відкривають перед тобою нові горизонти.
Коли ми говоримо про ідентичність, то можемо перекласти її як "тотожність". А я завжди говорю: відповідність вибору, сенсам. Ти несеш відповідальність за свою ідентичність. Ти зрозумів, хто ти й навіщо. "Навіщо" – це вже місійність.
Ми відроджуємо Європу. Вона починається з кожного з нас, а не десь там. Не потрібно думати: "Ось коли вступимо в Європу" – ми повинні будувати Європу тут і таким чином відроджувати її. Ми подаємо приклад, адже ми вмирали за цю Європу, коли вона починала засинати, вона вже так не боролася за себе. І це стосується не лише Європи, а й усього світу.
Ми пережили зародковий стан, тепер "проходимо через родові шляхи". Ми народжуємося, тому нам боляче.
Усе погане, будь-який стрес, треба виводити на периферію – на рівні тіла чи свідомості. Але потрібно випустити назовні. Бо якщо це залишається в нашому внутрішньому світі, то мститиметься нам.
Будь-яка травма має бути переосмислена. І повинна стати досвідом. Єдина терапія травми – це досвід. Коли ти перетворюєш її на досвід, тоді з цим продуктом можеш щось робити. Травма – це як сирий продукт. А досвід – це приготований.
Сучасна Україна у трьох словах – це свобода, гідність, ідентичність
Пізнати Бога – найвищий ступінь проникнення предмета й об'єкта знань.
Молитва – це теж мистецтво.
Будь-яке хрещення людина повинна підтверджувати життям. Це ж не магія.
Не можна так сказати: "Я тебе прощаю". Це ні до чого. Прощення пов'язане з покаянням цієї людини. Це зміна її емоційної, внутрішньої природи: коли те, що приваблювало, повинно викликати відразу.
Ідеалізація – це невроз.
Одна з головних проблем нашої сучасної історії – гуманітарне невігластво.
В Японії навіть у технічних навчальних закладах до 40 відсотків предметів – гуманітарні. Людей учать мислити, брати відповідальність, мати широкий діапазон бачення світу. Мозок такої людини значно важче наповнити інформаційною фейковою гидотою.
Гуманітаристика дає мислення. Філософія – розуміння, як мислити. Історія – матеріали, що руйнують міфи. Філологія вчить, як говорити. Журналістика дає можливість широко дивитися на все. А релігієзнавство – бачити поліфонічність світоглядів і складність духовного життя людства, вчить діалогу й толерантності в плюралістичному суспільстві.
Сучасна Україна у трьох словах – це свобода, гідність, ідентичність.
Не залишайтеся винними нікому й нічим, крім взаємної любові.
Видих важливіший, ніж вдих!
Матеріал укладено на основі інтерв'ю Ігоря Козловського виданням "Країна", Тhe Ukrainians, "Громадський простір", "Новинарня", "Лівий берег", "Еспрессо", ютуб-каналу "Антропологія"
1 
1
Коментарі