"Як працюють наші суди, ми знаємо, – написав 19 жовтня у Facebook колишній народний депутат Єгор Фірсов, 31 рік. – У кого більше грошей – той і виграв. А в Медведчука їх багато. Та, схоже, цей зрадник нічого не чув про ефект Стрейзанд. Отже, пропоную показати йому, що це таке".
Так відреагував на вирок Дарницького районного суду Києва. Той постановив упоряднику книжки "Справа Василя Стуса" 49-річному Вахтангу Кіпіані прибрати з тексту всі згадки про адвоката поета Віктора Медведчука, 66 років. Фірсов пропонує публікувати свої фото з книжкою і позначати гештеґами #ПідтримайСправуСтуса і #ВсіхНеЗасудиш
78-річна Барбара Стрейзанд – американська співачка й акторка. Випустила 38 платівок, знялася в 44 фільмах. Має три маєтки – у Нью-Йорку, Беверлі-Гіллз у Лос-Анджелесі й Малібу, Каліфорнія. Останній – найбільший, на узбережжі Тихого океану.
2003-го Кеннет Аделман виклав на сайті Pictopia.com знімки берегів Каліфорнії, зроблені для програми дослідження ерозії тамтешніх ґрунтів. У кадр потрапив і маєток Стрейзанд. Представники актриси подали на фотографа до суду. Вимагали видалити знімок і сплатити $50 млн за порушення приватності.
Справу розглядали пів року, позову не задовольнили. До цього фото з маєтком завантажили шість разів, зокрема двічі – адвокати Стрейзанд. Протягом місяця після того, як звістка про суд потрапила у ЗМІ, фото переглянули понад 420 тис. користувачів. Станом на тепер – понад мільйон.
Журналіст ресурсу Techdirt 45-річний Майк Масник запропонував термін "ефект Стрейзанд". Так назвав феномен, коли спроби видалити, приховати чи обмежити доступ до певної інформації призводять до більшого її поширення.
Першим в історії прикладом ефекту Стрейзанд журналісти американського National Public Radio вважають наслідки події, що сталася 21 червня 356 року до н. е. Того дня в Ефесі – нині територія Туреччини – згорів храм богині Артеміди, одне з семи чудес світу. У злочині зізнався місцевий житель Герострат. Палія стратили, а влада Ефеса заборонила згадувати його ім'я під загрозою смертної кари. Однак це рішення викликало протилежне – про Герострата написали багато грецьких і римських істориків.
Лаврами Герострата іронічно називають славу у вічній ганьбі та позначають людей, які стали відомими завдяки руйнівним і ницим діям. Ліна Костенко у вірші "Місто Ур" пише:
У долині Тигра і Євфрата,
Яку заносить жовтий мул,
Поблякне слава Герострата,
Перед твоєю, місто Ур!
Ще один зразок ефекту – "картопляна справа" 1785 року у Франції. В країні був неврожай, що загрожував голодом. Агроном Антуан-Огюстен Пермантьє (1737–1813) вирішив, що порятунком може стати картопля, завезена в Європу понад два століття тому. Однак його співвітчизники вважали, що це декоративна рослина, а її плоди – отруйні. Праці вченого та публікації в газетах не змінили суспільної думки.
Тоді Пермантьє розпустив Парижем чутку, що вся картопля з його поля площею кілька десятків гектарів піде на столи вельмож. Навколо ділянки виставив озброєну охорону, яка, однак, працювала тільки вдень. Уночі парижани почали красти коренеплоди. Так картопля стала популярним харчем.
Два роки колонії отримали три учасниці російського панк-гурту Pussy Riot. Надія Толоконнікова, Марія Альохіна та Катерина Сумацевич на початку 2012-го дали короткий концерт у храмі Христа Спасителя в центрі Москви. Виступ записали на відео. Артисток звинуватили в "хуліганстві за мотивами релігійної ненависті, здійсненому групою осіб за попередньою змовою". Міжнародна правозахисна організація Amnesty International визнала їх в'язнями сумління. Pussy Riot підтримували американські гурти Beastie Boys, Faith No More, Red Hot Chili Peppers, музиканти Стінґ і Мадонна та інші. Після цього їхні пісні деякий час перебували в топі завантажень ресурсу iTunes.
3 лютого 2013-го попвиконавиця Бейонсе співала в перерві Супербоулу – фінального матчу Національної ліги американського футболу. Таблоїд BuzzFeed опублікував добірку "33 найгарячіші моменти з виступу Бейонсе". На деяких із них співачка в чорному шкіряному боді зображена в неприродній позі та з гримасою на обличчі. Піарниця Бейонсе надіслала виданню листа:
"У вашій добірці є кілька недобрих знімків, які ми просимо видалити. Будемо вдячні, якщо знайдете кращі фото".
Редактори BuzzFeed опублікували цього листа та проілюстрували вказаними знімками. Видання Deadspin оголосило фотошоп-батл із цими фото. А сайт Daily Dot визнав їх найпопулярнішим мемом року.
Суд над поетом 47-річним Василем Стусом відбувся у вересні 1980-го. Його звинуватили в антирадянській агітації та пропаганді. Захисником був адвокат-початківець Віктор Медведчук. Вирок – п'ять років позбавлення волі та три роки заслання. 4 вересня 1985-го Стус помер у тюремному карцері.
– Якщо хтось думає, що я міг врятувати Василя Стуса, то він або брехун, або ніколи не жив у Радянському Союзі й не знає, що це таке, – вважає Медведчук. – Рішення за такими справами ухвалювали не в суді, а в партійних інстанціях і КГБ. Суд лише офіційно затверджував оголошений вирок.
Книжка "Справа Василя Стуса" вийшла друком торік у харківському видавництві Vivat. На 90% складається з архівних документів. Продано майже 20 тис. примірників. Рішення Дарницького суду набуде чинності через місяць. Поки цього не сталося, видавництво оголосило передзамовлення на додатковий наклад 15 тис. примірників. Аудіокнигарня "Абук" планує видати аудіоверсію книжки. Озвучить її актор і режисер Ахтем Сеїтаблаєв, 47 років.
3 
1
Коментарі