На Вінниччині працюють 14 цукрозаводів із 38. Виробники скаржаться, технологія виробництва цукру дорожчає, а ціна кінцевого продукту залишилася старою — вирощувати цукрові буряки невигідно. На ринок тепер надходить дешевий цукор із Аргентини, Бразилії, Індії, Китаю та контрабандний із Білорусі.
— Господарству немає смислу реалізовувати буряк по 180–190 гривень за тонну, — каже голова одного із сільгосппідприємств Теплицького району. — Рентабельність за таких умов становить не більше як 10-12 процентів. А треба, щоб буряк мав рентабельність не менше 35. Тому ми в себе скоротили площі під буряки і більше посіяли ріпаку.
Чоловік незадоволений і розміром державної дотації на вирощування цукристих.
— Дають 750 гривень за гектар посіву. Це ж насмішка! — обурюється. — Он спеціалісти щитали, що ця дотація має бути 2300 гривень. Тільки тоді можна буде забезпечити належну рентабельність. Ви ж подивіться: ціни на всьо ростуть, а ціна на цукор — фіксована. Як була позаторік 3,20, так і зараз.
У травні цього року про намір закрити підприємство заявив власник Уладівського цукрозаводу.
— На брухт хочуть порізати, — каже ветеран виробництва Микола Андрухов. — Це тепер бізнес такий: за півтора-два мільйони купити діюче виробництво, а потім за п"ять-шість продати. Разом із заводом помре село.
Криза в цукровій галузі призвела до втрати роботи 2,5 тис. осіб, повідомляють в управлінні статистики області.
48-річна Ніна Качановська з Вороновиці бідкається, що закрили Степанівський завод.
Выгоднее делать спирт с зерна
— Ми ж таку надію мали на нього. Все-таки 400–500 чоловік там працювали. Слухи були, що мали навіть карамельну лінію запускати. Усе рухнуло. Тепер хто на біржу пішов, хто на заробітки поїхав. Невже там, у верхах, не розуміють, що це трагедія для людей!
Виконавчий директор обласної асоціації "Поділляцукор" Микола Береговий каже, що власники Степанівського цукрозаводу вирішили не запускати підприємство через нестачу сировини. Цьогоріч завод посіяв 1,2 тис. га буряків. Такий запас, на думку власника, не принесе економічної вигоди.
Власники цукроварень шукають виходи. Навіть старі сторічні підприємства — це гарний майданчик для інвестицій.
— На Удицькому цукрозаводі планують запровадити лінію з виробництва карамелі,— розповідає начальник управління агропромислового розвитку Вінницької обладміністрації, Анатолій Павліченко, 58 років. — На Барському та Гайсинському — вивчають доцільність впровадження лінії з виробництва цукрового соку. З нього потім вироблятимуть біоетанол. При рості цін на енергоресурси це вигідно. Україна зможе сама забезпечити себе енергоресурсами.
Через занепад цукроваріння недоотримують сировини спиртзаводи, що переробляють відходи виробництва цукру — солодку мелясу. Два місяці тому в Уладівському спиртзаводі, Літинський район, замість меляси почали використовувати зерно.
— Да сегодня и выгоднее делать спирт с зерна, — пояснює російською директор підприємства 38-річний Володимир Івахненко. — Патока дорогая.
Торік відпускна ціна меляси на цукрозаводах Вінниччини була 400 грн/т. Нині, в розпал сезону цукроваріння, цукрозаводи продають мелясу по 800 грн/т.
— Мелясні заводи є ще у Гайсині, Бару, Тростянці та Юрківцях, — зазначає начальник відділу харчової промисловості управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Василь Салига, 47 років. — Вони стоять. Щоб заводи працювали на повну потужність, треба 132 тисячі тонн меляси на рік, а переробляємо лише 75–78 тисяч.
Із 11 спиртзаводів Вінниччини працюють п"ять — Уладівський, Мартинівський, Бершадський, Овечацький та Немирівський. Три з них забезпечують спиртом завод "Неміроф". Гайсинський та Барський спиртозаводи нині реконструюють під випуск моторного біопалива біо-100.
Вінниччина поступилася Полтавщині першістю за посівами
Цього року на Вінниччині посіяли на 40% буряків менше, ніж торік. Планують переробити 2,7 млн т сировини. Вперше за всю історію галузі область поступиться Полтавщині, яка переробить до 3 млн т сировини.
Середня врожайність посівів буряку на Вінниччині становить 400 ц/га. Найвища врожайність у Крижопільському районі — 540 ц/га. Низькі показники в Погребищенському районі, де не було дощів.
Майже 80% сировини цукрозаводи області виростили самі. Також уклали договори поставки із Житомирської, Хмельницької та Одеської областей. На 6 тис. га посіяли цукрові буряки і дрібні товаровиробники. Це люди, які вийшли зі своїми майновими паями, працівники соцсфери. Найбільше, 1170 га цукрових буряків посіяли жителі Козятинського району. Маже 930 га — у Хмільницькому, 518 — Вінницькому, по 300 га — Шаргородському, Погребищенському та Літинському районах. Люди збирають буряки переважно вручну. Втрати урожаю під час збирання технікою становлять 15%.
4 
1
Комментарии