Партія регіонів знайшла спосіб поглибити фінансово-економічну кризу: пообіцяла організувати масові страйки. Це все одно, що під час пожежі гасити вогонь бензином.
Керівництво "Регіонів" у розпачі: нова коаліція у Верховній Раді створена без їхньої участі. Доки вони торгувалися, виставляли різні, здебільшого неприйнятні умови, Блок Юлії Тимошенко, Блок Володимира Литвина і "Наша Україна — Народна самооборона" сформували коаліцію, яка негайно приступила до ухвалення антикризових законів. Розвіялися, як дим, надії Віктора Януковича стати президентом України через обрання в парламенті.
Партія регіонів не наважилася взяти участь в утворенні загальнонаціональної коаліції всіх фракцій Верховної Ради для протистояння найглибшій за останні 80 років кризі в світовій економіці. Хоча саме такого кроку, свідчать опитування громадської думки, українці чекають від політиків.
"Регіонали" натомість взяли курс на загострення політичної ситуації в Україні. Вони прагнуть помститися за власну непоступливість та надмірні апетити своїх вождів. Цим і спричинені заклики до акцій протесту.
Парадокс: страйкувати закликає політична сила, в якій зібралися найбільші працедавці країни. Навіть Федерацію роботодавців України очолює народний депутат "регіонал" Юрій Бойко.
Саме вони, замість модернізації виробництва, роками виводили свої надприбутки в офшорні зони (за даними ділових видань, лише один бізнесмен із числа найближчих соратників Віктора Януковича торік переправив на Кіпр понад $5 млрд). Тепер, коли епоха надприбутків закінчилася, вони примусово відправляють працівників у неоплачувані відпустки, переводять на неповний робочий день, планують масові звільнення, грубо порушуючи домовленості з урядом щодо збереження робочих місць.
Тому перш ніж звалювати провину на Кабінет Міністрів за власні помилки, "регіоналам"-роботодавцям годилося б запитати у себе: що вони як власники підприємств зробили для захисту прав робітників, як подбали про їхні родини, чи повернули, зрештою, на батьківщину хоча б відсоток із тих мільярдів, які вивели в офшори. А ці кошти могли б урятувати тисячі робочих місць від закриття.
Ситуація була б іншою, якби в країні були справжні профспілки, а не прислужники власників підприємств. Вони насамперед господарям адресували б свої претензії. У нас же власники через профспілки уникають відповідальності перед найманими працівниками та спрямовують їхнє незадоволення у бік Кабміну.
Утім, у ситуації, що склалася, співпраця роботодавців та уряду є єдиним виходом для мінімізації негативних наслідків світової кризи в Україні. Ті ж, хто штовхає людей на страйки, хочуть використати їх як гарматне м"ясо у боротьбі за прем"єрство Януковича, за яке той заплатить згодою на другий термін президентства Віктора Ющенка. Ось так шукають вигоду на людській біді.
2 
1
Комментарии