вторник, 19 июня 2012 19:40

Вода в шотландському озері Лох-Несс чорна, як пиво "Ґіннес". Пляжів біля нього немає

Прямого авіарейсу "Київ – Единбург" не існує. Летіла до столиці Шотландії через німецький Франкфурт-на-Майні. Назад – так само.

Найпопулярніший громадський транспорт Единбурга – двоповер­хові автобуси. З аеропорту до центру міста доїхала таким за півгодини. Проїзд коштує 3,5 фунта. Квитки подібні до чека з будь-якого українського магазину. Дійсні впродовж дня. Їх можна купити в касі на ­зупинці або у водія. Пасажири заходять в автобус по одному через ­передні двері. Водій компостує квиток. На другий поверх ведуть вузькі сходи. Кожну зупинку оголошують. Внизу і вгорі є монітори з маршрутом та приблизним часом до кінцевої зупинки. Деякі автобуси мають полиці для валіз і великих сумок.

Якщо всі сидячі місця зайняті, стоячи ніхто не їде. За п'ять днів не бачила такого жодного разу.

– Приготуйте ваші квитки для перевірки, – оголошує водій.

Хлопець біля мене гарячково порпається в кишенях потертих джинсів. Полегшено зітхає, коли знаходить пожмаканий папірець:

– Це вдруге за шість років бачу, щоби перевіряли квитки в автобусі. Навіть не знаю, що роблять із "зайцями". Можливо, виписують штраф, – розповідає Вільям.

"У нас жахлива погода. Цим ми й відомі у світі", – жартують шотландці. Постійно вітряно і часто дощить, температура у середині травня +13°С. Увесь час носити парасольку не дуже зручно, краще одягти куртку з капюшоном або взяти шапку.

Вітер дуже кусючий. Перші два дні я ходила з червоними заплаканими очима. Люди на вулиці запитували, чи зі мною все гаразд. Потім звикла.

Шотландки зв'язують волосся у хвіст і мало фарбуються. Одягаються максимально зручно – штани, кеди, кросівки, пальта й великі шарфи. Високі підбори бачила лише у вітринах магазинів.

Музеї, галереї, суди працюють із 10.00 до 17.00. Сувенірні крамниці та магазини з одягом – максимум до сьомої вечора. Потім вулиці майже порожніють. Місцеві йдуть на пиво до пабів.

У всіх таких закладах є таблички: "Якщо вам пощастило виглядати на менше, ніж 25 років, то ми можемо попросити підтвердити, що вам уже є 18". Думала, висять "для галочки". У першому ж пабі запитали про мій вік, я навіть не встигла нічого замовити. ­Сказала: 23. Жінка, років 40, попросила показати паспорт чи якийсь інший документ із датою народження.

Найпопулярніші сувеніри – віскі, вовняний одяг, чай, печиво, цукерки. Вони ексклюзивні, продаються тільки в Шотландії. Наприклад, чай може бути з чортополохом – символом цього краю, чи з віскі або вересом.

Вхід до державних музеїв безкоштовний. Працюють за рахунок бюджетних коштів та доброчинних пожертвувань. У національній галереї стоять урни з написом "Будь-ласка, залиште 3 фунти, щоб вхід був вільний і надалі". Також мають сувенірний магазин і кафе.

Ліфтом можна піднятися на дах національного музею. Там ростуть кілька молодих беріз.

У залі "Світ природи" пропонують ­виміряти свою вагу у тваринах. Я важу трохи більше за імператорського пінгвіна й менше, ніж гігантський ­мурахоїд.

Вода в озері Лох-Несс чорна, як пиво Guinness. Для туристів на березі поставили двох милих лох-нессиків – ­фіолетового й зеленого. Просять на них не вилізати й не сідати.

Пляжів тут немає. Спуститися до води можна тільки біля причалів. ­Навколо озера – асфальтована дорога.

Тур на Лох-Несс коштує 40 фунтів. Ще за 16 можна подивитися руїни замку Уркварт і поплавати корабликом по озері. Дорога до нього й назад в Единбург пролягає гірською місцевістю – Highlands. Деякі вершини вкриті снігом, трапляються водоспади, овечі ферми, череди гірських корів.

Не зрозуміла жодного слова, коли екскурсовод заговорив гельською мовою. За звучанням вона подібна до німецької. Запам'ятала, що "лох" – це озеро, а "ґлен" – долина. Написи туристичних маршрутів на дорогах двома мовами, гельською та англійською.

Шотландці носять кілти, як українці – вишиванки. Більшість одягають їх на свята й весілля. Екскурсоводи, продавці сувенірів, працівники музеїв, гравці на волинці ходять у кілтах на роботу.

Кілька разів бачила хлопців у кілтах, гольфах та футболках. Сексу­ально. Тепер розумію, чому чоловіки задивляються на дівчат у спідницях.

Кілти продають на кожному кроці, зокрема й для дівчат. В одному з магазинів знайшла кілт своєї мрії – ­червоний візерунок тартан, три шкіряні ­ремінчики, до коліна. Коштує 69,99 фунта. Питаю, чому в магазині за 50 метрів такий удвічі дешевший.

– Там Made in China. А в нас ткацька фабрика, усі кілти ручної роботи. Їх шиють у сусідньому залі. Коштують дорого, але носитимете роками, – пояснює продавщиця.

Гроші міняють без будь-яких документів.

В Единбурзі є кафе, в якому ­Джоанн Роулінґ почала писати книжки про ­Гаррі Поттера. Elephant house розташований в центральній частині ­міста. Востаннє письменниця заходила туди три роки тому.

– Роулінґ любить замовляти сидр і пиріг з яловичиною. У неї немає свого стола. Щоразу сидить деінде. До нас приходять фанати Гаррі Поттера, розписують стіни туалетів, – розповідає офіціантка в коротких джинсових шортах і чорних колготках.

Поліцейських бачила двічі – біля парламенту Шотландії та неподалік поліцейської дільниці. Натрапила на неї, коли шукала свій готель. Поліцейський показав дорогу, детально пояснив, як іти.

Бомжі сидять коло магазинів і ресторанів. Просять віддати їм решту, всміхаються туристам, ненастирливі. Ноги кутають у теплі пледи чи покривала. За негоди "на роботу" на виходять.

В Единбурзькому замку ­можна ­побачити Скунський камінь, на ­якому коронували шотландських і англійських ­монархів, корону Марії Стюарт і цвинтар для собачок королеви ­Вікторії. ­Квиток коштує 16 фунтів. Що 2–3 години проводять безкоштовні тури англійською.

Піднялася на один із пагорбів міста – Calton Hill, щоби побачити нічний Единбург. Крім мене, навколо ані душі. Дорогою до готелю зайшла в кілька пабів. Там було повно народу.

Шотландці радіють, коли туристи замовляють хагіс чи інші національні страви. Обов'язково поцікавляться, чи сподобалося. Хагіс готують із ­баранячих тельбухів. Серце, печінку й легені ­разом із приправами варять у баранячому шлунку. Подають із ­гарніром ніпс і татіс – картоплею-пюре та ­овочами. ­Одного разу мені принесли цілу ­тарілку вареної моркви. Наступного ­вечора – ­молодого вареного буряка. ­Хагіс із ­пивом іще якось подужала, але сил на гарнір не вистачило.

Сейчас вы читаете новость «Вода в шотландському озері Лох-Несс чорна, як пиво "Ґіннес". Пляжів біля нього немає». Вас также могут заинтересовать свежие новости Украины и мировые на Gazeta.ua

Комментарии

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосов: 1
Голосование Как вы обустраиваете быт в условиях отключения электроэнергии
  • Приобрели дополнительное оборудование для жилья для энергонезависимости
  • Подбираем оборудование и готовимся к покупке
  • Нет средств на такое, эти приборы слишком дорогие
  • Есть фонари и павербанки для зарядки гаджетов, нас это устраивает
  • Уверены, что неудобства временные и вскоре правительство решит проблему нехватки электроэнергии.
  • Наше жилище со светом, потому что мы на одной линии с объектом критической инфраструктуры
  • Ваш вариант
Просмотреть