Основні тези книжки Лестера Брауна "Світ на межі"
Від 50% до 70% доходу витрачають на їжу найбідніші 2 млрд людей.
Індекс цін на їжу від ООН б'є рекорди від початку року. Він зростав 10 місяців поспіль.
Історично причинами стрибків цін на їжу були погодні катаклізми: затяжні мусони в Індії, аномальна спека в США. Однак тепер на ціни впливають тенденції, що, з одного боку, підвищують попит - а, з другого, роблять дедалі складнішим нарощування виробництва. Це й стрімке зростання населення, і підвищення температури, і виснаження зрошувальних систем. Щодня до столу сідають на 219 тис. більше людей.
Раніше США - найбільший виробник зерна - мали можливості вгамовувати зростання цін чи допомогти голодуючим. Із середини ХХ ст. по 1995 рік країна завжди мала надлишок зерна чи вільні посівні площі, які можна було засіяти зерновими культурами. Зараз цього вже немає.
Близько 3 млрд людей складають середній клас. Вони починають їсти більше м'яса, молока та яєць.
Дедалі більше зернових іде на виробництво біопалива. Торік із 400 млн т зерна, зібраного у США, 126 млн т використали для виробництва біоетанолу. 2000-го цей показник становив 16 млн т. Зараз переробка зерна на пальне означає прив'язку цін на зернові до ціни на нафту. Що дорожче друге, то стрімкіше зростає ціна на перше, оскільки переробка зерна на паливо ставатиме все вигіднішою.
Перед Індією та Китаєм постала проблема виснаження водних ресурсів: фермери викачують ґрунтові води швидше, ніж їх рівень устигає відновитися. За рахунок надлишкового використання ґрунтових вод харчуються 175 млн індійців та 130 млн китайців. Щойно джерела виснажаться, ці люди опиняться без їжі.
Також у Китаї значні площі посівних земель перетворюються на пустелю. Щороку 1,4 тис. кв. миль землі в північному Китаї стають пусткою, за словами дослідника Вана Тао. Та ж проблема - у Монголії, Лесото, Північній Кореї та Гаїті.
У світі шириться практика укладання довгострокових контрактів на постачання харчів. Приміром, Філіппіни уклали з В'єтнамом контракт на поставку 1,5 млн т рису щороку протягом трьох років. Інша тактика - оренда чи купівля землі за кордоном. Саудівська Аравія, Південна Корея й Китай, починаючи з 2008-го, активно скуповують чи орендують землю в бідних країнах. Переважно - в Африці, зокрема в Ефіопії та Судані. Їх уряди віддають землю за безцінь, при тому що більшість місцевого населення виживає лише за рахунок продовольчої допомоги ООН.
Світових запасів зерна населенню Землі вистачить на 52 дні. Це найнижчий показник за всю сучасну історію.
3 
1
Комментарии