Що може зробити уряд для порятунку економіки

Українські профспілки оголосили, що уряду бракує 10 мільярдів гривень для покриття соціальних видатків – пенсій, стипендій, зарплат

Володимир ДУБРОВСЬКИЙ, 49 років, старший економіст ­організації макроекономічного аналізу "CASE Україна":

– Уряд має піти у ­відставку. Бо не може працювати по іншому. Якщо уявити ­гіпо­тетичну ситуацію, що в Україні приходить до влади якийсь доброчесний уряд, то перший крок – відновити дію закону про державні закупівлі в повному обсязі. На закупівлі державні підприємства витрачають у кілька разів більше грошей, ніж бюджетна дірка. Так корумповані уряди рубають собі гроші. Якби закупівлі були прозорі, не потрібно було б підвищувати податковий тиск.

Наприклад, "Нафтогаз" – монополіст, який постійно збитковий. Ці збитки компенсуються за рахунок платників ­податків.

Друге: дерегулювати економіку. ­Середній та дрібний бізнес затиснуті державою. З них просто вичавлюють податки.

Не з олігархів, які продають метал, а з усіх інших. Тому уряд має провести глибоку податкову реформу. Треба все спростити. Розпочати слід з реформування ­судів. Нормальна судова системи для країни – це те ж саме, що імунна система для людини. Без неї вона гине, бо організм не розрізняє, що – добре, а що – погано.

Третє: відновити довіру кредиторів і приватних позичальників до України. У борг дають платоспроможній державі, яка вчасно розраховується з кредитами і має фінансові труднощі лише тимчасово. Якщо ж країна позичає і не реформується, усі розуміють: вона не платоспроможна у довгостроковій перспективі. Старі кредити повертає за рахунок нових позичань. Такій країні не дають дешевих грошей, бо вона приречена на економічний спад.

Ерік НАЙМАН, 43 роки, керуючий партнер інвестиційної фірми "­Кепітал Таймз":

– Уже пізно щось робити для латання бюджетної дірки. Тому уряду залишається тільки зменшити витрати бюджету. Всі соціальні статті, що захищені законодавством, профінансують, а все інше уріжуть.

Можуть вводити нові податки. Найлегше підняти акцизи. На алкоголь уже підняли. Збільшуватимуть податки на споживання, на імпорт. Могли б підняти за користування природними надрами, що перебувають у власності держави, але передані приватним компаніям. Але там дуже сильне лобі, тому такі податки, на жаль, не запровадять.

Пропозиція відрахування податків від валютних операцій ситуацію не врятує. По-перше, навіть якщо цей збір введуть, то з лютого, а це не скоро. По-друге, багато грошей виручити не вийде.

Одночасно з урізанням витрат та новими податками можуть почати приватизацію дорогих об'єктів. Найдорожчий і найбільший – українська газотранспортна система. За бажання можна буде продати Одеський припортовий завод.

У рамках співпраці з Міжнародним валютним фондом потрібно буде піднімати ціни на комунальні тарифи. Економічний ефект від співпраці з МВФ – щонайменше 500 мільйонів доларів. Це не фантастично велика сума, але тут найголовніше – договір про продовження співпраці. Це дозволить перепозичити кредит, який доведеться віддавати наступного року.

Щоб покращити стосунки з Євросоюзом, керівництво країни могло б випустити Юлію Тимошенко з в'язниці. Але якщо на це не пішли раніше, то не підуть і зараз. Їм комфортніше поїхати до Москви і домовитися про продаж української ГТС.

Микола БУЛАТЕЦЬКИЙ, 59 років, підприємець, Черкаси:

– Ситуація зайшла так далеко, що її не змінити за короткий проміжок часу. Цей уряд мав робити ставку на малий і середній бізнес. Але він пішов шляхом підтримки великих компаній. Ці корпорації – величезне зло, як і владна вертикаль. ­Президент же не знає, що відбувається внизу. І олігархи – теж. Через те такі перекоси в бюд­жеті. Кілька корпорацій, кілька олігархів і кілька тисяч бандитів – це ще не вся країна. Жити потрібно всім, і грошей потребують усі.

Скільки в Україні багатих людей? Тих, хто мають понад мільйон доларів, набере­ться декілька тисяч щонайменше. Їх треба вольовим рішенням влади відправити й поселити кожного в окремому районі. і сказати: якщо тут не буде добробуту, не налагодите виробництво і не закриєте місцевий бюджет, матимете клопіт. Вони стільки грошей украли, що вирішать усі місцеві проблеми. Кожен з них легко витягне бюджет району.

З іншого боку, якщо ці люди не душитимуть країну, економіка ще швидше розвиватиметься. Адже проблема не в законодавстві, проблема – у представниках влади. Вони оббирають підприємців до цурки, вимагають ділитися. У країні є гроші, але вони не працюють. Бо щойно запрацюють десь – зразу обухом по голові. Підприємство розвивається – з різних боків наїжджають на нього. Це постійна війна. Не треба бізнесу казати: заплати, тоді тебе чіпати не будемо, а інакше – купа проблем. Краще поставити умову: створи 10–15 робочих місць, плати гідну зарплату й податки. І ніхто тебе не чіпатиме. На це всі погодяться. Якщо прибрати вседозволеність чиновництва та олігархів, одразу все зміниться.

Петро САБАШУК, 55 років, підприємець, Запоріжжя:

– Триває величезна ­атака на середній ­бізнес. ­Після ухвалення нового Податкового кодексу, податками та штрафними санкціями нас просто душать. Вичавлюють гроші до останньої копійки. Це – геноцид проти середнього бізнесу, а отже, середнього класу. Нам дістався найдошкульніший удар. Якщо банк для великого підприємства робить кредитну ставку 2–3 відсотки, то для середнього – 25. Я бізнесом займаюся вже близько 30 років, але такого не бачив із 1994-го.

Ситуація патова. Найпростіший шлях на сьогодні – скасувати податок на додану вартість і запровадити податок на продаж. Тоді наші гіганти перестануть одержувати надприбутки з ПДВ, які не до бюджету йдуть, а до них. Інакше урядові просто не буде звідки брати ­кошти.

×