Нільс РАТТЕНБОРҐ:
– Спочатку я вивчав сон людей, а потім – птахів. Як і ссавці, вони мають фазу швидкого сну, яку ще називають фазою швидкого руху очних яблук – і фазу повільного чи глибокого, сну. Ці фази різняться насамперед активністю мозку. В першому випадку стан його подібний до того, що при неспанні. У другому – електромагнітні коливання мозку повільніші й ритмічні. За швидкого сну настає параліч м'язів. Ви можете перевірити, як це працює, поклавши сонного кота на телевізор. Коли настане фаза швидкого сну, через розслаблені м'язи тварина може впасти звідти.
Під час швидкого сну у птахів, як і в нас, рухаються очі, активізується мозок. Але є одна помітна різниця: іноді не весь пташиний мозок спить. Кілька десятиліть тому вчені помітили, що часом пернаті сплять з одним розплющеним оком. Вони довго не могли зрозуміти, навіщо. Ми вирішили з'ясувати, чи можуть птахи обирати, як їм спати. Провели експеримент: посадили лабораторних качок у довгий скляний ящик, наполовину заповнений водою – так, щоб сиділи крило до крила.
І виявилося, що коли качка опинялася посередині ряду – спала із заплющеними очима. А коли їй випадало місце скраю – то не заплющувала праве чи ліве око, залежно від того, сиділа праворуч або ліворуч групи. Це доводить, що птахи можуть водночас відпочивати і пильнувати, щоб не підкрався хижак.
Серед ссавців таку поведінку під час сну демонструють лише морські тварини – тюлені, дельфіни, кити. Очевидно, це через потребу спати у воді й не тонути. Північний морський котик може відпочивати на боку. Плавець, що опиняється під водою, весь час рухається, тримаючи тварину на поверхні. А також не дає заснути лівій півкулі мозку, що його контролює.
Люди такої здатності не мають, однак і в них мозок може спати по-різному. Наприклад, якщо ви інтенсивно працюватимете лівою рукою, відповідальна за рухи ділянка у правій півкулі засне глибше. Можна зробити навпаки – знерухомити кінцівку на день. Тоді частина мозку, що її контролює, порине в неглибокий сон. Тому, коли ми вдень виконуємо фізичну роботу, вночі спимо міцніше.
Метью ВІЛСОН:
– Коли ми засинаємо, мозок продовжує працювати. Це "вічний двигун", вимкнути який може лише анестезія, що пригнічує мозкову активність, або кома – тоді мозок фактично помирає. Під час сну він дуже активний – але інакше, ніж коли ми не спимо. Аби вивчити цю активність, ми провели дослід: прикріпили до голови щура електроди й запустили його в лабіринт завдовжки 10 метрів. Коли тварина долала переходи, активізувалися клітини мозку, що відповідають за формування спогадів. Причому щоразу, коли вона проходила цим шляхом, у тих самих місцях працювали ті ж клітини. Знаючи порядок активізації мозкових клітин, можна читати думки.
На другому етапі експерименту ми визначали місце перебування щура за тим, які клітини його мозку вмикаються в той чи той момент. Завжди вгадували правильно – доки щур рухався. Коли ж зупинявся, мозкова активність показувала не його поточну позицію, а інші частини лабіринту. Активізовувалися відповідні клітини мозку тільки на мить: щур ніби розмірковував, куди податися. При цьому ділянки його мозку, що відповідають за емоції, інстинкти, орієнтування на місцевості й реакцію на зовнішні подразники, відключалися – як під час сну.
Щось подібне відбувається, коли ми мріємо. Наприклад, ви сидите на нудній лекції й мимохіть починаєте думати про те, де припаркували машину. Мозок переносить вас на парковку, далеко від місця, де ви перебуваєте. Що довше триває такий стан – коли реагуєте не на зовнішні подразники, а на якісь внутрішні переживання, – то більше це стає подібне на фазу швидкого сну. В такому стані можна навіть справді заснути.
На третьому етапі досліду ми записували активність мозку щура, коли той спав. Виявилося, що його пам'ять знов і знов прокручує пройдений лабіринтом шлях. Уві сні щур проходив його в десятки разів швидше, міг рухатися вперед і назад. Думаю, так тварини вчаться на своєму досвіді. Порівнюють його з набутим раніше, щоби потім у подібних ситуаціях швидше й ефективніше реагувати.
Усі ми як наділені мозком створіння намагаємося під час сну зрозуміти світобудову. Адже, прокинувшись, вийдемо з дому й зіткнемося з безліччю незнайомих речей і ситуацій, у яких доведеться приймати правильні рішення. Це те, що можуть люди і чого не вміють роботи – адаптуватися до нових умов на базі досвіду. Тому роботи зможуть замінити людей, лиш коли навчаться спати. Вони не набувають досвіду, не запам'ятовують його і не доходять висновків.
Маленькі та швидкі фрагменти спогадів, що їх мозок увесь час прокручує у фазі повільного сну, – це ніби елементи конструктора. Мозок перебирає їх, складаючи в найефективніші за певних ситуацій моделі поведінки. Таких моделей можуть бути десятки чи сотні – так само, як з одного конструкторського набору ми складаємо робота, будинок, автомобіль чи ракету. А от у фазі швидкого сну мозок блукає поміж моделями, порівнює їх зі створеними раніше. Оцінює, чи всі вони потрібні та за яких умов кожну з них задіювати. Тоді й можуть бути дивовижні сновидіння, які ми розповідаємо, прокинувшись. Під час фази швидкого сну люди схильні знаходити зв'язки між абсолютно не пов'язаними речами. Тому сни, які ми пам'ятаємо, часто бувають такі нереальні.
Карлос ШЕНК:
– Я все професійне життя вивчаю порушення сну в його швидкій фазі. Парасомнія, або ж лунатизм – це стан, коли людина одночасно і спить, і не спить. Вона може бути дуже небезпечною, адже сновиді доводиться взаємодіяти з навколишнім середовищем, тоді як частина мозку спить. Можна завдати шкоди собі або близьким. Основні інстинкти у стані парасомнії непідконтрольні, тож усе, що ми приховуємо та стримуємо, розкривається під час такого сну.
У лунатиків під час фази швидкого сну не настає звичний параліч м'язів, що захищає тварин від реагування на сновидіння. Тому вони можуть бігати, битися з уявним нападником, кричати й матюкатися. На щастя, це можна вилікувати за допомогою антиконвульсивних препаратів. Однак, досліджуючи цей розлад протягом років, ми виявили, що він із часом може спричинити хворобу Паркінсона. У 81 відсотка людей із лунатизмом за 10–20 років розвивається паркінсонізм. Клітини мозку, що відповідають за розвиток цієї недуги, взаємодіють із клітинами, від яких залежать рухи м'язів і параліч під час фази швидкого сну. Патологічні зміни в одних клітинах із часом призводять до порушення в інших.
Розлади сну бувають дуже дивні. Якось японські колеги прислали відео чоловіка, який щоночі в уяві ставав самураєм і вбивав "ворога" мечем. Є пацієнти, які несподівано підводяться із ліжка і намагаються кудись піти. При цьому їм дуже рідко щось сниться – мозок просто дає сигнал ногам, і ті починають рухатися. Є люди, які верещать уві сні – по кілька разів за ніч. Деякі сновиди їдять. Уранці про це не пам'ятають і дивуються, звідки ж зайві кілограми. Таке порушення спричинює серйозні проблеми із вагою, інколи навіть ожиріння. Бувають розлади, пов'язані із сексуальним досвідом. Одна моя пацієнтка щоночі переживала зґвалтування, що сталося 20 років тому. Крім антиконвульсійних препаратів, їй знадобилася психологічна допомога.
Люди сприймають сновид як таких, що діють свідомо. Важко збагнути, що той, хто ходить і говорить, може водночас спати. Відповідно судять про дії лунатиків. Але сновиди не відають того, що чинять, бо не мають про це жодного уявлення.
Нільс Раттенборґ:
– Мій колега Олексій Висоцький із Цюрихського університету розробив чип, що дозволяє записувати інформацію про мозкову активність тварин у дикій природі. Коли ми зафіксували активність мозку лінивців, виявилося, що вони сплять не 16–20 годин на день, як це було в неволі чи лабораторії, а лише 9,5. Тобто не такі вони й ліниві. Просто в лабораторних умовах деякі тварини розслабляються.
За допомогою цих мікрочипів ми переважно досліджували життя птахів, здатних не приземлятися по кілька днів, тижнів і навіть років. Малий веретінник летить у вирій з Аляски до Нової Зеландії вісім днів без зупинки. Фрегат літає по їжу в море, і ця подорож може тривати до 12 днів. Так само деякі види крячок. Сісти на воду вони не можуть, бо, хоч як парадоксально це звучить про морських пташок, намокають і тонуть. Коли європейський стриж уперше вилітає з гнізда, він одразу ж здіймається в небо і відтоді може не приземлятися по два роки – аж доки не настане час гніздування. Самець кулика-дутиша у період розмноження цілодобово охороняє гніздо й самицю, доки вилупляться пташенята. Це триває кілька тижнів. Як вони всі відпочивають? Ми вже почали дослідження за допомогою технології мікрочипів, треба лише зібрати й обробити дані. Можливо, ці птахи сплять різними півкулями мозку по черзі або якось примудряються відпочивати в польоті. Може також виявитися, що вони справді не сплять довший час. Це дасть можливість по-новому подивитися на функції сну загалом.
Карлос ШЕНК:
– Якби Зиґмунд Фройд дізнався про пацієнтів із сексомнією – був би страшенно розчарований. Яка чудова нагода отримувати сексуальне задоволення! Вам сниться еротичний сон, ваші м'язи активні – то чому б не кохатися? Але сексомнія – це не порушення у фазі швидкого сну. У людей, які несвідомо займаються сексом, сновидінь не буває. Просто ділянки їхнього мозку, що відповідають за базові інстинкти – наприклад, розмноження, – частково прокидаються з глибокого сну. Секс уві сні часто агресивніший і грубіший за звичайний, він подібний до зґвалтування. На сексомнію страждають переважно чоловіки. Жінки, напевно, теж, але їхні партнери не скаржаться. Бувають випадки, коли пара кохається – аж раптом чоловік починає хропіти, й так з'ясовували, що він спить. Для їхніх сексуальних партнерів це такий самий стрес, як і агресія під час сексу. До речі, коли людина хропе, вона теж наполовину прокидається і в цьому перехідному стані може непристойно поводитися. Тому не варто нехтувати лікуванням, навіть якщо вас турбує лише апное – тимчасова відсутність дихання.
2 
1
Комментарии
1