Антиурядові протести в Єгипті тривають понад два тижні. Мітингувальники вимагають відставки президента Хосні Мубарака, який при владі 30 років. Серед вимог також розпуск парламенту й нові вибори. За даними всесвітньої організації Human rights watch, у сутичках загинули близько 300 людей.
Політичну ситуацію в Єгипті та на Близькому Сході коментує Сергій Данилов, 42 роки, Центр близькосхідних досліджень
На події в Єгипті вплинув державний переворот у Тунісі?
- Туніс показав єгиптянам, що це можливо. Спрацював ефект доміно, хоча ситуація в цих країнах різна. Ступінь контролю єгипетського режиму над суспільством значно перевищував той, що був за останнього туніського президента. Єгипет пройшов через громадянську війну. Уряд Хосні Мубарака та його сили безпеки мають значний досвід придушення, контролю, стеження.
Треба також уявляти специфіку єгипетського суспільства. Частина країни живе в Середньовіччі. Якось в одному з кварталів Луксору до мого колеги підійшли двоє єгиптян і сказали: "Ми бачимо, що ти знаєш, де заховані скарби. Ти можеш дивитися крізь землю". Це не була якась "розводка". Вони просили показати, де треба копати чергову гробницю, аби прославитися і розбагатіти. Такими людьми легко маніпулювати, тому суспільство пронизане агентами спецслужб. У Єгипті багато безробітних, які скрізь за невеликі гроші працюють дрібними охоронцями. Доповідають владі про все, що відбувається навколо.
Мубарак упродовж 30 років очолює Національно-демократичну партію. Його політику можна назвати демократичною?
- За Мубарака було все що завгодно, крім демократії. Це авторитарний режим, за якого фальсифікували результати виборів, не було розподілу влади й системи стримування. Замість інституційних стосунків, коли кожен діє згідно інструкції, закону, діяли персональні. Демократія передбачає формалізовані відносини між людьми, що відтворюються незалежно від зміни персони.
Демократія погано приживається на Близькому Сході?
- Вона погано приживалася в Японії, Тайвані, Південній Кореї. Але через 20-30 років, як виявилося, прижилася дуже добре. Єгиптяни - патерналістське суспільство: живе уявленням, ніби держава повинна за нього все робити. Це не менше за релігійні бар'єри заважає функціонувати тій чи іншій політичній системі. Президент Гамаль Абдель Насер у 1950 - 1960-х культивував ліві стереотипи, запозичені з Радянського Союзу. Впроваджував масову освіту, але разом з тим інженери, вчителі, медики з вищою освітою отримували низьку платню.
Частина країни живе в Середньовіччі. Якось у Луксорі до мого колеги підійшли двоє єгиптян і сказали: "Ми бачимо, що ти знаєш, де заховані скарби. Ти можеш дивитися крізь землю".
Чому Мубарак не придушив виступи?
- Від повномасштабного насильства втримали США, які вже кілька десятиліть працюють з урядом Мубарака заради збереження миру й стабільності на Близькому Сході.
Хай там як, репутація США в очах єгипетського суспільства зіпсована.
- Якби всі єгиптяни негативно ставилися до Сполучених Штатів, там би не проживала кількамільйонна єгипетська діаспора. А американський університет у Каїрі не користувався б величезною популярністю. Єгипет загалом - антиамериканська країна. Проте значно більша частина єгиптян, ніж, скажімо, українців, живе за цінностями західного суспільства. Рівень володіння англійською, кількість людей, які отримали західну освіту значно вищі, ніж у нас.
Яка офіційна позиція Сполучених Штатів щодо Єгипту?
- Мубарак має піти. Оптимальним вважають компроміс, коли реальну владу отримають віце-президент Омар Сулейман і частина опозиції. Сулеймана оцінюють як сильну людину, здатну діяти в непростій ситуації, що швидко змінюється. Він контролює багато процесів у країні.
Брати-мусульмани можуть опинитися при владі?
- Зараз - ні. Це не централізована структура, а радше аморфне середовище, де триває конкурентна боротьба. Частина керівництва братів-мусульман неодноразово намагалася сформувати партію й балотуватися до парламенту. У кожному випадку історичні керівники братів-мусульман різко засуджували активістів. Бо не визнавали політичного устрою країни, в якій живуть. Хотіли побудувати ісламську державу, конституцією якої стане Шаріат (сукупність правових, морально-етичних та релігійних норм ісламу. - "Країна").
У режимі Мубарака було декілька періодів, коли він загравав із поміркованими ісламістами, тобто братами-мусульманами. Їхні проповідники отримали ефірний час на телебаченні, активно проникали в адвокатуру, суди. Але в 1990-х почалася хвиля насильства проти єгипетських християн коптів, іноземців і органів безпеки з боку організацій радикальних ісламістів - Аль-Джихаду і Гамаа-Ісламії. Дійшло до замаху на лауреата Нобелівської премії з літератури Нагіба Махфуза. Наближені до братів-мусульман особи захищали засуджених ісламістів на процесах. Тоді Мубарак зрозумів: не поміркований ісламізм тримає під контролем радикалів, а, навпаки, радикали примушують усіх ісламістів грати за своїми правилами. Режим обрав тактику жорсткого придушення всього спектру ісламських угруповань - від поміркованих до радикалів. Заборонив братам-мусульманам брати участь у політичному процесі.
Якщо новий уряд, який сформують цього року, отримає величезний кредит довіри, а потім розтратить його, як це сталося з українським 2005-го, ісламісти матимуть усі шанси пройти до парламенту.
Які країни підтримують прихід радикальних ісламістів до влади в Єгипті?
- Жодна. Усі режими, крім суданського, стикаються із проблемою радикального ісламізму. Протягом останніх 20 років ведуть війну з цим явищем. Як вони можуть вітати перемогу радикальних ісламістів у ключовій арабській країні? Не здивуюся навіть, якщо ми скоро дізнаємося, що Саудівська Аравія доклала зусиль, аби "брати" обрали максимально компромісну позицію. Це при тому, що брати-мусульмани стали тими, ким зараз є, завдяки нафтодоларам із Саудівської Аравії, наданим у 1970 - 1980-х.
Ізраїль лобіює інтереси Мубарака в США. Як тепер зміняться стосунки між Ізраїлем і Єгиптом?
- Відколи почалися протести, Ізраїль займає жорстку промубаракську позицію. Поставив на карту весь політичний капітал - зв'язки й можливості, спрямовані на лобіювання інтересів Мубарака в Брюсселі й Вашингтоні. Тепер стосунки між Єгиптом та Ізраїлем ризикують стати непрогнозованими. Новий уряд у Єгипті більше залежатиме від електоральних настроїв, які в цілому антиізраїльські. Але навряд чи дійде до війни. Є багато інших інструментів впливу: блокада Сектора Гази, контакти з палестинцями.
Ліванський політолог Ас'ад АБУ ХАЛІЛ, 50 років, відомий у мережі як "Лютий Араб" пише у своєму блозі angryarab.blogspot.com:
"Коли наприкінці 1980-х впали комуністичні режими, режими арабських країн не були повалені. Їх підтримували Сполучені Штати. Араби не чинили опір, бо втратили віру в можливість змін. Репресії і тортури придушували колективну волю в зародку. Супутникові канали, засновані саудитами (правляча династія Саудівської Аравії. - "Країна"), відволікали арабську молодь спортом, "мистецтвом" і другорядними темами, запозиченими із західних таблоїдів. Проте арабська молодь тримала руку на пульсі політичних подій. Режими та їхні народи перебували у різних вимірах. Зараз, як казав Карл Маркс, ідеї в руках мільйонів перетворилися на матеріальну силу. Арабські режими відчайдушно намагаються себе врятувати: несподівані подачки, звільнення міністрів, промови, в яких уперше визнаються економічні негаразди"
3 
1
Комментарии