1. Папеса Іванна, IX століття
Народилася в німецькому Майнці в родині англійців. У 12 років потоваришувала з ченцем, разом із яким у чоловічому одязі пішла на Афон. Пізніше оселилася в Римі, здобула освіту й влаштувалася нотарем курії. Про те, як стала кардиналом, а згодом і главою католицької церкви, відомостей нема. Займала папський престол між з 855-го по 858 рік під ім'ям Іван VIII. Завагітніла від одного зі слуг. Під час хресного ходу в Римі народила хлопчика. Померла на вулиці одразу після пологів за однією з версій. За іншою її забили віряни.
У деяких рукописах XIIІ ст. зазначено, що Іванну усунули з престолу, після чого вона багато років відбувала єпитимію. Її поховав син, який став єпископом у Італії.
2. Досифея Київська, 1721-1776
Дарія Тяпкіна з родини рязанських дворян. 2-річною батьки віддали її на виховання бабусі, черниці Вознесенського монастиря в Москві. Там вона пробула п'ять років. Повернувшись додому, відмовилася від вишуканої їжі, балів, спілкування з однолітками. У 15 утекла до Москви. Перевдягнулася в чоловічий одяг, назвалася селянином Досифеєм та оселилася при Троїце-Сергієвій лаврі. Батьки розшукували її. Якось упізнали в храмі під час богослужіння й попросили настоятеля організувати їм зустріч. Дарія дізналася про це й утекла.
Дісталася до Києва. Оселилася в печері в Китаєві. Молилася, вживала лише хліб і воду. До відлюдниці сходилися сотні киян і паломників. 1744 року її відвідала імператриця Єлизавета Петрівна. Вона особисто розпорядилася про її постриг. 1776-го за благословенням до старця Досифея приходив Петро Мошнін - чернець із Курська, у майбутньому святий Серафим Саровський.
Померла у 56 років. Просила поховати її, не обмиваючи й не перевдягаючи. Про стать подвижниці дізналися після того, як у монастирі побувала її сестра. Вона впізнала в портреті старця Дарію.
3. Надія Дурова, 1783-1866
Походила з родини гусарського ротмістра. В автобіографічних записках згадувала, що мати, донька українського поміщика, мріяла про сина, тому опікуватися донькою не хотіла. Надію виховував батьків друг, гусар.
- Сідло було моєю колискою, - писала. - Кінь, зброя й полкова музика - першими дитячими забавами.
У 18 літ вийшла заміж, народила сина. За кілька років утекла в інше місто з осавулом козацького загону. 1806-го назвалася Олександром Соколовим, сином поміщика. Вступила до уланського полку. Брала участь у численних битвах, зокрема при Бородині. За порятунок офіцера її нагородили Георгіївськом хрестом і дали чин офіцера.
Чоловіче вбрання носила до кінця життя. Ображалася, коли до неї зверталися, як до жінки. Стала прототипом Шурочки Азарової - героїні п'єси Олександра Гладкова "Давним-давно" та стрічки Ельдара Рязанова "Гусарська балада".
4. Марґарет Енн Балклі, 1792-1865
Родом з Ірландії. Її батько був продавцем овочів, мати - сестра художника Джеймса Баррі. Марґарет мріяла стати лікарем. Тоді вступати до університетів жінкам було заборонено, тож дівчина з матір'ю вирішили вдати, ніби вона - чоловік. Пошили одяг, замовили взуття на підборах - Балклі була ледь за 150 см заввишки. Узяла собі дядькове ім'я - Джеймс Баррі.
Після університету виїхала до Південної Африки. Звідти привезла чорного слугу. Той щоранку подавав їй шість чистих рушників. Вона перев'язувала ними груди й підкладала під плечі.
Марґарет уперше в історії медицини провела успішну операцію з кесаревого розтину.
За лупаті очі й довгий ніс над нею інколи кепкували. Мала запальний характер і кількох кривдників викликала на дуель.
Померла від дизентерії. Заповіла, щоб тіло поховали в нічній сорочці - не обмивали, а лише накрили саваном. Заповіт порушила покоївка, так дізналися про стать хірурга. Британські військові на 100 років засекретили всі документи про Енн Балклі. На її могильній плиті вказано ім'я Джеймс Баррі.
5. Тіна Брендон, 1972-1993
Мати назвала доньку на честь улюбленої собаки. У дитинстві Тіну зґвалтував родич. Вона замкнулася, із однолітками майже не спілкувалася. Згодом почала вдягатися як хлопець.
1993-го переїхала до іншого міста, де видавала себе за чоловіка на ім'я Брендон Тіна. Зав'язала стосунки із жінкою з кримінального середовища. Через підробку чека її заарештували. Під час огляду в поліції дізналися про стать. Про це написала місцева газета. Коли Тіну випустили під заставу, двоє місцевих чоловіків відлупцювали і зґвалтували її. У поліції відмовилися порушувати кримінальну справу через особисті переконання шерифа. Того ж дня ґвалтівники застрелили дівчину разом із двома друзями, в будинку яких вона переховувалася.
У Голлівуді про Тінине життя зняли фільм "Хлопці не плачуть". 1999 року він отримав "Оскара".
2 
1
Комментарии