Працівники території зони відчуження жартують, що до людей, які працюють на території "тридцятки", варто звертатись додаючи "фон" - наприклад, Сергій фон Петренко. Відвідувачів "десятки" слід називати "Ваша світлість", а тих, хто буває на території 5-кілометрової зони - "Ваше сіятельство".
Село Корогод (на захід від Чорнобиля)
Постійне місце проживання одного з трьох табунів коней Пржевальського. Їх завезли сюди 1998 року. Тварини добре прижилися в зоні, активно розмножуються.
Село Розсоха, 30 км на південний захід від Чорнобиля
Найбільший у зоні майданчик для відстою радіоактивної техніки, так званий могильник машин. На 20 га іржавіють гелікоптери, пожежні машини й автобуси. Їх використовували в перші місяці після аварії.
"Рудий ліс", ділянка соснового бору площею 400 га. Через напрям вітру в наступну після аварії добу крони дерев увібрали смертельні для них дози радіоактивного пилу. Сосни всохли, хвоя стала рудою. Зникли мурахи: ґрунт також поглинув багато радіоактивних речовин. Науковці ізолювали в межах лісу 1 га, щоб дослідити, як відновлюється уражена радіацією природа. По периметру закопали бетонні блоки з 2-метровою сіткою. Найшвидше на цій території відновилась популяція польових мишей.
Чистогалівка
Територія здичавілих свійських тварин. Сподіваючись на швидке повернення (спочатку влада оголосила, що всі повернуться додому за три дні), селяни масово залишали тварин. У жовтні 1987 -го працівники зони спіймали в цьому районі бика, якого назвали Ураном. Згодом до нього прибилися троє покинутих корів - Альфа, Бета й Гамма. Їжі тваринам не бракувало, бо по селах залишалося багато заготовленого на зиму сіна.
Прип'ять
У 1990-ті у Прип'яті діяв тепличний комплекс. Відкрили його незадовго до вибуху на АЕС. Він був одним із найсучасніших аграрних господарств СРСР. Всіма процесами управляла комп'ютерна система. Після аварії в теплицях зібрали ґрунти з різних місць зони відчуження, намагалися виростити стійкі до радіаційного забруднення сорти огірків, помідор та кабачків. Вирощували й квіти - гвоздики та кали. Досліди з огірками завершились успішно. Науковці спробували продавати їх насіння фермерським господарствам, однак покупців не знайшлося.
Село Новошепеличі, одразу над Прип'яттю
Найближча до місця вибуху заселена людьми територія. Тут мешкають двоє - Савва та Олена Ображеї, 1929-го і 1933 років народження. Савва Гаврилович вважає Новошепеличі своєю власністю. Ходить із рушницею, вимагаючи, щоб люди просили в нього дозволу на будь-які дії в селі. Працівники зони називають його Губернатор Борнео. Найцінніше в селі майно Савва Ображей зніс до своєї хати, щоб убезпечити від посягань. Одна з його кімнат тепер уся заставлена модними в 1970-х фарфоровими статуетками.
У 1990-ті поблизу Новошепеличів діяла експериментальна ферма. Крім корів та овець, розводили каліфорнійського хробака: вважали, що він допомагає очистити землю від радіонуклідів.
Чорнобиль
У місті найбільше "самоселів" - 129. Є діючий православний храм - Святого Іллі. Збудовану 1779 року церкву після аварії відреставрували. 2000-го вона знову прийняла парафіян. Настоятель - протоієрей Микола Якушин - корінний чорнобилець. У храмі є ікони "Явлення Богородиці жителям Чорнобиля" та "Чорнобильський спас".
Село Луб'янка, 25 км на захід між Прип'яттю й Чорнобилем
У селі Луб'янка живе єдиний на всій території зони відчуження професійний бджоляр Михайло Фесенко. Для вуликів використовує старі дуплисті колоди - це традиційний спосіб бджолярства в регіоні. Однак у меді рівень радіонуклідів перевищує безпечний.
Чорнобиль-2
Таємне військове містечко з єдиною вулицею - ім. Корольова. Збудоване 1976 року для обслуговування зенітно-ракетного комплексу, а також сонарного радара. Радар був однією з найбільших конструкцій в СРСР: висота більшої антени становить 146 м, а довжина - близько півкілометра. Є ще одна антена, удвічі меншої площі. Вартість спорудження об'єкта, за неофіційними даними, сягала 7 млрд радянських рублів. Це удвічі перевищує вартість зведення ЧАЕС. Радар міг відстежувати запуск балістичних ракет на іншій півкулі Землі. Через перешкоди, які пристрій утворював у радіоефірі, іноземці називали його "російським дятлом". Після розпаду СРСР радар намагалися демонтувати, однак і досі цього не зробили. Спеціалісти побоюються, що вібрації землі через падіння конструкції можуть бути такими сильними, що від них завалиться саркофаг ЧАЕС.
3 
1
Комментарии
1