Хто такі зомбі

 

Мерці самі йдуть на кладовище в племені тораджи з індонезійського острова Сулавесі. Воно розташоване високо в горах, тож родичі, щоб не нести покійника на собі, просять чаклуна його оживити, аби самотужки здійснив останню подорож. Минулого місяця фотографії цього ритуалу з'явилися в інтернеті: муміфіковані трупи-зомбі стоять на гірській стежці. Це явище має й раціональне пояснення. Похорони в тораджи заведено влаштовувати бучні, з пожертвами десятків голів худоби, сотнями гостей. Тому небіжчик може залишатися в будинку кілька років - доки родичі назбирають гроші, щоб гідно його поховати. Коли ж доходить до поховання, виносять муміфіковане тіло й "ведуть" його на цвинтар

Поняття "зомбі" - мрець, що ожив у результаті магічного ритуалу, - потрапило спочатку в американську культуру. Привнесли його чорношкірі раби, вивезені із західного узбережжя Африки. За різними версіями, походить від нзамбі, що африканською мовою банту означає "душа мерця" чи "божество", або від діалектного жамбі - "привид".

1929 року вийшла книжка американського репортера Вільяма Сібрука "Острів магії". Він жив на Гаїті, де спостерігав за магічними ритуалами вуду, коли начебто оживляли небіжчиків. Глава, присвячена зомбі, називається "Мерці працюють на плантаціях цукрової тростини". Популярності в масовій культурі "живі мерці" набрали 1932 року - після виходу фільму "Білий зомбі".

Зомбі-апокаліпсис - сценарій фільмів, комп'ютерних ігор, книжок, за яким люди обертаються на мерців-канібалів і починається занепад цивілізації. Причини такого перетворення - патогенний вірус, радіоактивна мутація, дії чаклуна чи інопланетян. За зомбі-апокаліптичними сценаріями зняті фільми "Повернення живих мерців", "Планета страху", "Обитель зла".

Небезпечні "заставні" мерці - померлі наглою або насильницькою смертю, самогубці, чаклуни

Житель британського Лестера Роберт Ейнслі торік подав запит до міської влади: що вона робитиме в разі нападу зомбі. В ефірі місцевої радіостанції голова муніципальної прес-служби, глузуючи з Ейнслі, запевнив, що в спеціальних заходах нема потреби. За тиждень на вулиці міста вийшли переодягнені в зомбі городяни. "Живі мерці" вирушили до міської адміністрації. Влада виявилася безпорадна перед ними - у вестибюлі сиділи лише двоє охоронців. Така акція - приклад зомбі-мобу.

Зомбі-моби регулярно відбуваються з 2003 року, переважно у великих містах. Учасники одягаються й гримуються під зомбі, виють, імітують напад на "випадкових перехожих". Часом організатори не можуть дійти згоди, які мають бути правила проведення зомбі-мобу. Наприклад, чи можуть учасники-зомбі щось вигукувати? Або чи варто "пожирати" не лише перехожих, але й тварин. Деякі заходи мають політичний підтекст. Приміром, "поїдаючи" перехожих, учасники зомбі-мобу привертають увагу до проблеми голоду в африканських країнах. Бездумно виконуючи агресивні заклики своїх ватажків, нагадують співвітчизникам про свідому соціальну позицію.

У повсякденному мовленні "зомбі" зазвичай називають людину, не здатну самостійно мислити, яка сліпо діє за чиєюсь вказівкою. Звідси ж "зазомбований", "зомбування". До метафоричного вживання цього слова вдаються програмісти. Дочірній процес, що завершив своє виконання, але лишається в списку операційної системи, зветься процес-зомбі. Адже він уже вмер, але ще не похований. Комп'ютер-зомбі використовують через інтернет без відома його власника, зазвичай для доступу до закритої комерційної мережі, розсилки спаму.

Покійники оживають у поминальні дні й на Великдень, за українськими народними віруваннями. Загрози для живих не становлять, якщо померлий родич був шанованою людиною й пішов зі світу від старості. Небезпечні "заставні" мерці - ті, хто загинув наглою або насильницькою смертю, самогубці, чаклуни. До "заставних" належать багато демонологічних персонажів - русалки, мавки, упирі. "Ходити" мерців змушує й порушення ними звичаєвих та моральних норм поведінки, недотримання ритуалу під час поховання. Найчастіше покійник відвідує родичів, коли ті за ним надто сумують або якщо завинили перед небіжчиком чи належно не пом'янули його.

×