9 травня розбився російський літак Суперджет-100. Це сталося під час презентаційного польоту в Індонезії. На його борту знаходилося 45 людей.

Контракти на продаж Суперджетів, швидше за все, будуть заморожені до наступних випробувань. Аварія літака негативно вплине на портфель замовлень компанії. Такі речі безслідно не проходять. Можливо, їх переглядатимуть на користь інших компаній. Не можна говорити однозначно, що літак зійшов з ринку. Але росіян очікує досить складний переговорний процес. Вони мають переконати замовників, інвесторів, що ця модель має майбутнє. Як би це цинічно не звучало, аварія може позитивно вплинути на кількість замовлень на АН-148, який є конкурентом Суперджету-100. Замовниками можуть виступити і країни Південно-східної Азії, Ближнього Сходу, Африки, авіалінії яких відповідають можливостям АН-148. Портфель замовлень може зрости за рахунок самої Росії.

Основна проблема російського авіапрому в тому, що всі супер-пупер агентства і компанії, які займаються виробництвом літаків, є вертикально-інтегрованими структурами. Вони жорсткі, не гнучкі, не дають можливість розвиватися авіапрому. В усьому світі компанії створюються під конкретні проекти. Якщо в проекті щось пішло не так, швидко переглядають всю структуру, міняють замовників, підрядників, менеджмент. В Росії ж вертикаль замикає на собі весь виробничий цикл. А бюрократично закріплена структура завжди менш гнучка. Тому всілякі зміни, реформи в рамках проекту ускладнені. Це структура орієнтована не на зовнішній, а на внутрішній ринок, де панує державне замовлення. А воно не завжди буває адекватне зовнішнім експортним замовленнями. Тому такі проблеми дають про себе знати. Крім того, вертикальні структури в умовах пострадянських країн часто тримаються на корупції. Тому замикається не виробничий цикл, а цикл відмивання грошей. І фінансові потоки не завжди доходять до конкретних виконавців авіапроекту. А це обмежує вільні гроші, які необхідні для реструктуризації, реформування підприємств.

З середини 90-х Росія взяла курс на замикання всередині країни всіх технологічних циклів виробництва літаків, щоб не залежати від нестабільності партнерів. Тоді вона почала витісняти українські, узбецькі, казахські авіабудівні компанії, щоб замкнути ці цикли на собі. Але ресурсів, технологічної бази, інтелектуального потенціалу не завжди вистачає, щоб вирішити ці завдання. Вкладені величезні кошти, а результат зокрема по Суперджету говорить сам за себе. Тому за останні 5 років вони прагнуть залучити інтелектуальний і технологічний потенціал України — пропонують створити спільне авіапідприємство. Бо за оцінками самих російських експертів, технологічні та інтелектуальні можливості авіапрому РФ себе вичерпали.

×