Жінка обізвала мене "блондинкою"

59-річний Олександр Іванович із села Куманівка Хмільницького району Вінницької області ще у школі помітив, що не розрізняє поняття ліворуч-праворуч.

- Я був шульгою, а це була ганьба, особливо для хлопця. Батько бив по руках, аби перевчився писати правою. Після того почав писати обома. Зараз мені однаково, якою рукою забивати цвяхи, чи хліб різати. Якось наш клас вишикували в шеренгу на уроці фізкультури. Учитель давав команди, а я повертався не в той бік, куди всі. Однокласники душилися зі сміху, а вчитель думав, що я з нього знущаюся. Поступово я почав розвертатися, як усі, але робив це із запізненням. Через це мав із фізкультури четвірку. Хоча у футбол грав краще за всіх.

Через мене забракували партію гайок, штук 300. Замість правосторонньої різьби  нарізав лівосторонню

Удруге мене вчив розрізняти ліве й праве командир частини в армії. Я служив у грузинському місті Кутаїсі. Крім мене, в частині було ще багато хлопців, які теж не розрізняли сторін і псували шеренгу. Наука старшого лейтенанта була залізна. Казав: "права рука і нога - це та, якою ми пишемо". Минув місяць, ніби видресирували нас. Але під час контрольного шикування перед командиром частини я і ще кілька хлопців знову плутали сторони. Після того командир викликав нас зранку на плац. Він був людиною з приколами. Прив'язав кожному на один рукав жмут сіна, на другий - соломи. Те саме - на ногах. І командував марширувати; "сіно - солома". Ми, сільські хлопці, добре відрізняли, де сіно, а де солома й усе робили добре. Але частина ржала з нас після цього до кінця служби. Після тих занять я помітив червоною ручкою лівий рукав.

Після армії я працював токарем на машинобудівному заводі в Хмільнику. Через мене забракували партію гайок, штук 300. Замість правосторонньої різьби я місяць нарізав гайки із лівосторонньою. Ніхто того не помічав, доки почали збирати сільгоспмашини. Виписали догану, хотіли вигнати із заводу. Жінці боявся зізнатися, вона досі не знає правди. Колись намагався їй пояснити. Вона, замість підтримати, сміялася, обізвала мене "блондинкою". Відтоді більше ніколи не пробував розповісти їй правди. Пам'ятають лише друзі по армії.

Дотепер на лівиці ношу червону нитку. Їх чіпляють при розтягненні руки. Усім пояснюю, що потягнув кисть. Хоча насправді визначаю так лівий бік.

Із лівого боку машини, аби не плутатися, теж повісив червону стрічку, а синю - праворуч.

×