Моя донька ходить у садочок лише три тижні. І тільки ми переступили його поріг, як вихователька ввела в курс так званого прайсу. Купити обігрівачі, штори, тюлі, покривала. По 30 гривень щомісяця здавати в батьківський комітет і по 130 гривень платити за харчування дитини. І, крім того, щодня маю носити доньці фрукти, печиво й компоти.
- Це ви не для мене купуєте, а для вашої дитини, - виправдовується Ольга Олександрівна.
Щоб потрапити в садок, я, як і всі 13 батьків, сплатила благодійний внесок - 1200 гривень. Завідувачка пояснила, що гроші на новий дитячий майданчик. Відтоді минуло півроку, але майданчика в садку не видно. Натомість просять здати по 300 гривень на нові іграшки.
- А де обіцяний майданчик, за який ми вже заплатили? - не втрималася я.
- Я не знаю ні про які майданчики, - каже вихователька. - Ви ж будете купувати ці іграшки для ваших дітей, а не для мене.
А нещодавно в садку святкували День учителя. Про свято вихователька попередила за тиждень. Щодня зранку зустрічала, а щовечора проводжала мене зі словами: "Ви тільки не забудьте. Це ж ви робите для ваших же дітей". Ми з батьками вирішили скластися по 50 гривень, щоб купити подарунки для Ольги Олександрівни, завідувачки й няні. У виховательки квадратні очі, бо лише завідувачці кожна дитина в групі має дати по 100 гривень. А в садочку щонайменше п'ять груп по, як мінімум, 15 діток у кожній. І дарувати щось на День учителя треба не тільки вихователям, а й усім жінкам, які тут працюють. Як на 8 Березня.
- Ну, а коли в мене буде день народження, я вам ще скажу, - додала Ольга Олександрівна.
1 
1
Комментарии