На екрані радісні обличчя німецького подружжя, яке її приймає. Пояснюють, як користуватися яйцеваркою.
- Валі знадобиться багато часу, аби призвичаїтися до побутової техніки, - лунає голос за кадром. -Адже в Україні їй усе доводилося робити вручну.
Валя крутить яйцеварку й ніяковіє. Вона погано розуміє німецьку, її напружує увага кінокамер. Але родині кортить показати зразу все щастя, що на неї звалилося, і вони ведуть її до супермаркету. Від вибору ковбас і сирів дівчина помітно жвавішає, але все ще соромиться. Голос за кадром: "в Україні такі крамниці - не в кожному селі."
У Німеччину я потрапила також у 20. Нас було п"ятеро студентів. Ми отримали стипендії до однієї з найбільших бібліотек Європи, де могли попрацювати над дипломами з німецької філології. У містечку Констанц неподалік швейцарського кордону нас зустрічав професор-німець. По гуртожитках розвозив власною машиною. Захоплено показував нам кімнати: "У вас окремі туалети, у кухні - тостер і електрочайник, на першому поверсі - пральня, а за рогом - дешевий супермаркет Aldi". Продемонстрував, як сортувати сміття й особливо зазначив: у німецьких унітазах дві кнопки зливу - та, що менше, заощаджує понад 10 літрів води на добу! Ми дякували й ніяково всміхалися - як та Валя.
Такої невдячності я досі не зустрічав
Місячна програма швидко добігла кінця, до від"їзду лишалося кілька днів. У гуртожитках лежали відксерені матеріали, а ми мрійливо вивчали розклад поїздів до Парижа - хтозна, коли знову виберешся в ту Європу. Запланували поїздку на День незалежності України. Зайшли повідомити професора, бо він збирався відзначати свято з нами. Подякували за все, сказали, що 24 серпня нас не буде.
- Такої невдячності я досі не зустрічав, - від обурення він почервонів. - Вам дали таку можливість попрацювати, виділили на це стипендію, а ви - в Париж!
Ми винувато вийшли з кабінету, але їхати не передумали. Очевидно, ми із професором по-різному розуміли все те щастя, що на нас звалилося.















Комментарии