У Російській імперії вперше переписали підданих

Перший в історії Російської імперії перепис населення почався 9 лютого 1897 року. У державі оголосили, що перепис "не будет служить поводом ни для каких новых налогов или повинностей", а його мета - "познакомиться с населением и изучать его", а також "составить точные понятия о самых различных условиях народной жизни".

Та в російській глибинці рахівники все одно ніяк не могли порозумітися зі здебільшого неписьменними селянами. Приміром, на запитання про ім"я й по батькові дружини ті дивувалися:

- Буду я величать ее! Баба так и есть, и нет ей больше названия!

12 лютого 1912-го мати й регентка 5-річного китайського імператора Пу І від імені сина відреклася престолу. За Пу Ї залишили титул Сина Неба, але тільки на території його резиденції - "Забороненого міста" в центрі Пекіна. У книзі спогадів Пу Ї згодом написав: "Як я зійшов на трон і нічого не розумів, так і через три роки, нічого не розуміючи, зрікся його".

40-річну виконавицю екзотичних танців Мата Харі 13 лютого 1917 року заарештували в одному з паризьких готелів на Єлисейських полях за підозрою у шпигунстві на користь Німеччини.

Танцівниця як піддана нейтральних у Першу світову Нідерландів могла вільно виступати у столицях ворогуючих країн. В обох була коханкою впливових військових і політиків. Завербованій німецькою розвідкою Мата Харі, як вона записала у своєму щоденнику, "полестила думка, що поцілунки можуть завоювати значні території". На суді за зачиненими дверима вона заперечувала звинувачення у шпигунстві. Запитання, навіщо голова німецької розвідки передав їй 30 тис. марок, її не знітило:

- Він дав їх мені за те, що я йому віддалася.

Паризький суд визнав, що в результаті інформації, яку Мата Харі передала німецькій розвідці, загинули тисячі військових і цивільних. Матеріали слідства досі засекречені. Танцівницю стратили вранці 15 жовтня 1917-го. Перед виходом із в"язниці вона попрощалася з її начальником й охоронцями:

- Я їду на великий склад, звідки ще ніхто живим не повертався...

Мата Харі не захотіла бути прив"язаною до стовпа під час розстрілу, відмовилася й від чорної пов"язки на очі. Поцілувала черницю, яка її супроводжувала. Шерензі солдатів, що вишикувалися стріляти, послала повітряний поцілунок:

- Я готова, панове.

А за секунду до команди "вогонь", коли командувач екзекуції підняв шаблю, прокричала:

- Дякую, месьє!

10 тис. малоросійських козаків, за указом Петра I від 9 лютого 1722 року, мали відправити на будівництво Ладозького каналу. Вони змінили 15 тис. козаків, які прибули роком раніше. Жили в наметах, гинули від холоду й тяжкої роботи.

Чернігівський полковник Іван Черняк, який відповідав за забезпечення новоприбулих, писав до Сенату: "При Ладозі в канальній роботі велике число козаків хворих і померлих знаходиться, і що раз то більше умножаються тяжкі хвороби. Найбільше вкорінилася гарячка й опух ніг, і мруть від того. Одначе приставні офіцери, незважаючи на таку нужду бідних козаків, за повелінням пана бригадира Леонтьєва немилостиво б"ють при роботі, хоч і так вони її не тільки вдень і вночі, а навіть в дні недільні і святкові одправляють - без спочинку до неї приганяють. Боюся я, отже, щоб козаків не погубити як торік, що їх хіба третя частина додому вернулася".

42-річний британець Герні Лінґфілд 13 лютого 1898 року став першою жертвою автокатастрофи. Новопридбаним автомобілем він повертався з Лондона у Брайтон. Коли спускався з високого пагорба, через сильний струс - амортизаторів іще не було - рульовий механізм вийшов з ладу. Авто врізалося в дерево, водій зламав обидві ноги. У лікарні їх довелося ампутувати. Лінґфілд не дожив до наступного ранку.


"Про підвищення матеріальної відповідальності читачів, які користуються книжковими фондами бібліотек" - такий указ видала президія Верховної Ради Української РСР 13 лютого 1973 року. Особи, які зіпсували книжки з державних або громадських бібліотек чи не повернули їх, несли матеріальну відповідальність у розмірі п"ятикратної вартості тих книжок.

10 тисяч франків відсудив російський оперний співак Федір Шаляпін в уряду СРСР у паризькому Комерційному трибуналі 9 лютого 1931 року (понад $5 тис. на сучасні гроші) У позові артист вимагав 2 млн франків (сьогодні - понад $1 млн) морального відшкодування за друк без його дозволу книжки "Сторінки мого життя". Це був єдиний випадок, коли СРСР виплатив компенсацію. Закон про інтелектуальну власність у Радянському Союзі з"явився 1990-го.

No comments

відповів журналістам Вінстон Черчилль, прем"єр-міністр Великої Британії, 12 лютого 1945 року при виході з Білого дому. Запитували його про тему бесіди з президентом США. Відтоді фраза набула популярності серед політиків і військових. Дослівно Черчилль сказав: "Без коментарів. Розкішний вираз. Люблю його повторювати раз за разом"

6,5 року

прожила перша клонована вівця Доллі. Померла 14 лютого 2003-го від запалення легенів.

×