Снайпер застрелив двох дівчат і залишив жити батька

Провину за війну ізраїльтяни покладають на палестинські ракети, а жителі Сектора Гази – на ізраїльську блокаду

Вісім днів тривала операція ізраїльської армії "Хмарний стовп" проти бойовиків палестинської терористичної організації ХАМАС у Секторі Гази. 21 листопада сторони оголосили перемир'я – за посередництва Єгипту.

За час бойових дій загинули 139 палестинців і четверо ізраїльтян. Останні пояснюють, що до військового втручання їх спонукали палестинські ракети, які впродовж чотирьох днів падали на їхні міста. Кажуть, просили бойовиків припинити обстріл, але ті мовчали. Тоді ізраїльські військові поцілили ракетою в автомобіль лідера бойового крила ХАМАСу 46-річного Ахмада аль Джабарі. Хамасівці запустили ракети у відповідь.

За час бойових дій палестинські території зазнали збитків більш як на мільярд доларів. Ущент зруйновані 200 будинків, три мечеті й торговельний центр, за інформацією ХАМАСу.

Ізраїльтяни мають близько 3 мільярдів шекелів втрат – 700 мільйонів доларів. Третина грошей пішла на бойові дії

Ілля ШУМСЬКИЙ, 26 років, студент, Єрусалим:

– Жодна країна не стерпіла б, якби хтось запускав ракети по її містах. Араби почали перші. Хоча війна була вигідна й Ізраїлю. Ми хочемо позбавити Іран можливості мати ядерну зброю, оскільки Ахмадінежад (президент Ірану. – "Країна") активно нам погрожує. Ізраїль і США нападуть на Іран, але зараз нам треба було перевірити арабів на міцність. Особливо те, як зможемо впоратися з їхніми ракетними обстрілами із Гази – у випадку війни з Іраном.

Особисто я не хотів би миру із Сектором Гази, бо вони не розуміють як це жити мирно. Усі гроші тратять на контрабанду зброї, на ракети – замість підвищувати рівень життя.

Олег УБАЙДОВ, 51 рік, рієлтор, Тель-Авів:

– На їхнє щастя, ми не ввели піхоту. Люди тут дуже хотіли, щоб це сталося. Ізраїль зупинився, бо дуже просили США й Євро­союз. Останній хвилюється, бо там живуть багато мусульман. Європейці бояться, що ті вийдуть на вулиці й чинитимуть безлади, якщо ЄС підтримає Ізраїль.

Наше прохання просте: не чіпайте нас, і ми не зачепимо вас. Дарма кажуть, що ми вбиваємо мирне населення. Перед тим як підірвати якийсь будинок, наші солдати телефонували власнику: "Маєш 5–10 хвилин, аби зібратися й утекти". А ХАМАС  ховається поза спинами ­жінок і дітей. Ставлять ракетні установки на дахах шкіл і житлових будинків, на стадіоні. Ізраїльтяни, на відміну від палестинців, не підривають бомби в автобусах чи у черзі на дискотеку, де стоять 16-річні. Жодна єврейська мати не пошле свою дитину, щоб вона стала камікадзе, а палестинці посилають. Вони – варвари, для яких людське життя нічого не варте.

Палестинці самі обирали бойовиків ХАМАСу як уряд, тож відповідальні за те, що в них коїться. Якщо почнуть знову озброюватися й обстрілювати нас, ми підемо в атаку.

Аркадій ФРІДЕР, 54 роки, лікар, Ашдод:

– За 20 років роботи лікарем у ­прикордонній зоні я бачив багатьох поранених і вбитих ізраїльтян. На столі в патологоанатома ­лежали маленькі діти з простреленими головами, а батько сидів під кабінетом і чекав, коли ж ми віддамо тіла. Снайпер спеціально застрелив двох дівчат і залишив жити батька. ­Років 10 – 15 тому до нас привозили поранених палестинців, якщо родина мала достатньо ­грошей, щоб рятувати їх. Не пам'ятаю жодної жінки. Це були хлопчики й чоловіки. Як тільки ми витягали всі кулі й осколки, зшивали докупи кишки, ставили на ноги, вони поверталися ­назад вести священну війну проти Ізраїлю.

Я відвіз родину до друзів у Тель-Авів. Але це не є гарантією безпеки. Якщо почнеться велика війна і ХАМАС підтримають інші арабські країни, в Ізраїлі не буде такого місця, яке не можна було б обстріляти. Моя донька кілька днів побула з матір'ю і молодшими братами в Тель-Авіві, а тоді повернулася в Ашдод, бо її можуть мобілізувати в будь-який момент. Життя примушує відправляти дітей захищати своїх батьків.

Естер ГОТКОВ, 31 рік, вчитель, Ашкелон:

– Чоловікові родичі в Росії впевнені, що ­Ізраїль розпочав війну й обстрілює мирних палестинців. Ми перестали телефонувати їм ­після того, як кілька разів почули, що воюємо за чужі території.

Мені б дуже хотілося, щоб по телевізору показали, як наші пілоти вивчають місцевість ­перед тим, як починати обстріл. Як попереджають місцевих жителів, що бомбардуватимуть той чи інший об'єкт. Як згортають операцію, бо бачать, що до складу зігнали жінок із дітьми, хоч за кілька днів зброєю з цього складу обстрілюватимуть ізраїльські міста. Стратегічні об'єкти палестинців розташовані таким чином, щоб при їхньому знищенні постраждали якнайбільше мирних жителів. А тоді в новинах показують чоловіків із закривавленими дитячими трупами на руках.

Ця війна ніколи не скінчиться, бо палестинці ненавидять нас усіма фібрами душі. Візьміть будь-яку їхню газету чи ввімкніть телевізор. Що їх хвилює? Епідемії? Нестача питної води? Продовольча криза? Фінансова нестабільність? Що зробити для того, щоб скинути правління терористів й отримати нарешті власну державу? Ні. Їхній інформаційний простір цілком присвячений тому, як ефективніше знищити державу Ізраїль і стерти з лиця землі всіх її громадян.

Мухаммад аль КАРУН, 30 років, фотограф, Газа:

– Я народився в Лівані, навчався в Анкарі, але працювати вирішив тут. Ізраїль зараз намагається представити все так, ніби Сектор Гази є втіленням зла. Почитайте пости в соцмережах, перегляньте карикатури. Важко протистояти ворогу, в якого союзником є США. Людям тут нічого не лишається, як, зціпивши зуби, захищатися. Ізраїльські прикордонники розстрілюють усіх, хто наближається до кордону, літаки бомблять мирні вулиці.

Ізраїль тримає блокаду, не дозволяючи ввозити сюди найнеобхідніше: їжу, ліки, будматеріали, що потрібні для відновлення розбомблених міст. Ви вірите після цього, що Ізраїль хоче миру? Ні, там сподіваються заморити палестинців голодом і хворобами. Мене обурила фраза ізраїльського експерта в інтерв'ю CNN: ­"ХАМАС не може вирішити внутрішніх проб­лем, тому призначив зовнішнього ворога, бо легше ненавидіти, ніж працювати". Тут би раді вирішити свої проблеми, якби була можливість торгувати й розвиватися. Раніше вдавалося домовитися з Єгиптом і ввозити допомогу з тієї сторони. Але зараз, через внутрішні проблеми й міжнародний тиск, це стає дедалі важче.

Ізраїлю 1947 року справді виділили не найкращі землі. Але завдяки агресивній політиці й підтримці США та Європи, його територія збільшилася в кілька разів, вони захопили оброблені й стратегічно важливі землі інших країн. Та палестинцям зараз не йдеться про те, щоб відвоювати свої території. Тут хочуть мати свою державу без тавра терористів, що на них повісили по той бік муру.

×