2 серпня в інтернеті з'явилося звернення донецького підприємця до президента України. "Віктор Федорович, допоможіть! Моє ім'я - Володимир Разумовський. 12 років тому я створив і нині керую фабрикою декоративних рослин. Протягом останнього року група людей намагалася відібрати в мене підприємство. Зневірившись знайти захист у правоохоронних органах, змушений звернутися до вас".
Підприємець запевняє, що злочинці хочуть відняти його бізнес. Йому належить перший в Україні приватний розплідник, де вирощують дерева та кущі для ландшафтного дизайну.
На відео, яке оприлюднив Разумовський, чоловік, схожий на директора сусіднього підприємства Олександра Групського, каже: "Так не бывает. Ты хаваешь мясо, а я за тобой должен доесть. Я в Партии регионов состою уже девять лет".
Чоловік на відео натякає, що має відношення до міліції: "Есть простой нормальный ментовский бандитский беспредел. Чтоб ты понимал, 92 процента в стране всё делалось в погонах безнаказанно".
Дає зрозуміти, що перевірки на підприємстві Разумовського - просте цькування: "Травля хорошая, да, Вова? Проверки хорошие? Пока у вас не появится в мозгу тяма, бля, вас будут проверять постоянно. Мы не будем говорить, мы будем бить".
Фабрика декоративних рослин у Куйбишевському районі Донецька. Світловолосий чоловік заввишки близько 2 м із триденною щетиною на щоках зустрічає біля входу. На Володимирові Разумовському біла футболка Levis, блакитні джинси, окуляри Polaroid. Йдемо до двоповерхової будівлi, обплетеної виноградом у англiйському стилi. 40-рiчнi дерева стоять у діжках уздовж головної алеї. На одній із табличок читаю: "Липа європейська. Ціна 71 100 грн."
- Купив у Німеччині, - пояснює 38-річний господар фабрики. - Ми й самі вирощуємо від живця до дорослого дерева. А також адаптуємо до наших умов ось таких іноземців.
Під навісами, які захищають від сонця, контейнери з хвойними пірамідами. Соснові саджанці iдеальної форми. Квіти й кущі в діжках вишикувалися в півкілометровий ряд. Навкруги - ані смітинки. Неподалік жінка приблизно 35 років у джинсах і фартусі з воланами мете подвір'я. На білих руках прибиральниці - манікюр. Волосся сховане під бейсболку. Усміхається господарю.
- Мої батьки вирощували квіти на продаж, а я вирішив їх трохи перевершити, - Разумовський відповідає своїй робітниці усмішкою. - Учився в Китаї, Бельгії, Голландії.
У зверненні він звинуватив директора фiрми ТЕК Олександра Групського в причетності до погроз його сім'ї. Запитуємо, що мав на увазi.
- Мене замовили. Я найняв приватного детектива. Він дійшов такого висновку. З лютого за машиною дружини їздив зелений Chevrolet. Проводжав до дитячого садка та до школи, вистежив нашу нову адресу на орендованій квартирі. Потім почали надходити есемески.
Показує на телефоні повідомлення від 5 липня: "Тебе конец. От Натальи Владимировны".
- Номери мобілок були різні. Я передзвонив за одним. Жінка сказала: "Ти помреш від хвороби. Привіт від Наталії Володимирівни". А в лютому 2009-го дзвонила інша. Представилася дружиною Групського. Нагадала, що в мене троє маленьких дітей і порадила, щоб дбав краще про них.
Піднімаємося дерев'яними сходами на другий поверх. Разумовський запрошує до кабінету. Підлога вкрита світлим ламінатом. Чорні шкіряні меблі. На підвіконні прапорець Партії зелених. По обидва боки від стола - 1,5-метрові папороті в чорних кубічних горщиках. На підлозі, поряд із портфелем директора, - лійка й бризкалка для квітiв. Над робочим місцем висить державний тризуб. На книжковій полиці - ікона святого Миколая та дитячі фото.
Сідає на шкіряний стілець біля робочого столу.
- Я не сприймав би це серйозно. Але 12 липня в Донецьку розстріляли чоловiка, якого Групський називав своїм адвокатом. Мене особисто залякував той адвокат. За характером їхніх стосунків зрозумів, що це одна зграя. Тепер знаю: навколо них ллється кров. Хотiли, щоб безкоштовно давав їм воду, - організували аварію.
Позаторік у жовтні Володимир Разумовський приватизував частину водогону з технічною водою, на яку претендував Групський. Через це сусід змушений був платити йому за транзит.
Говорить про події 4 лютого 2009 року. Порпається в папiрцях. Дістає лист із райпрокуратури. Там повідомляється, що невідомі відкрили засувку водоводу, який належить Разумовському. Через що він порвався в багатьох місцях. Збитки склали 1,35 млн грн.
- Подзвонили місцеві, що вода тече селищем, - продовжує. - Затоплює двори. Я здогадався приїхати з міліцією. А там четверо мужиків п'ють пиво, горілку.
Сфотографував номери їхніх машин. Потім зізналися, що прислав директор - Групський. За фактом аварії завели кримінальну справу, але пишуть: "Не можна встановити причетних осіб".
Разумовський включає відеозапис на своєму комп'ютері. "Я не боюсь ничего, я помогаю правоохранительным органам. Есть часть в моей доле и ихнего. Я могу оспорить и забрать это", - звучить чоловічий голос.
- Його умови такі: я передаю йому частину бізнесу, а він вирішує всі питання. Тобто позбавляє мене перевірок, - пояснює Володимир. - Нас перевіряли 15 разів за останній рік, а в попередні роки - щонайбільше два-три рази. Ми працюємо "по-білому". Що перевіряти?
На вулиці зустрічаю 47-рiчного водія фабрики В'ячеслава Ферка.
- Роблять шкоду постійно. Якось викинули відходи до нас, - говорить. - Директор відправив нас прибирати. Тут сусід бiжить: "Моя земля". Ударив мене ногою, погрожував розбити навантажувач. Коли прибiгли ще зо два десятки людей із палицями, ми пішли.
У їдальні посеред чайників і мікрохвильовок 30-рiчна Інна, продавець саджанців, заварює каву.
- У нас кожні дві години 15-хвилинна перерва - перекусити й перекурити, - розповідає. - Класні душові, роздягальні. По два тижні відпустки влітку та взимку маємо. Коротше, ставляться по-людськи.
- Йде боротьба за землю, - каже Людмила Богданівна, яка в сусідньому приміщенні укорінює живці. - А ми залишимося без роботи, не дай Бог що.
Поряд із нею за столом обрізують живці двоє жінок.
- У Групського - охорона, зв'язки, а наш директор - інтелігент, голос підвищити не може. Куди йому з бандюками змагатися, - пояснює Лідія Іванівна. - Я тут уже 10 років. До фабрики працювала в Групського, а ще раніше - у колгоспі. Коли Разумовський викупив цю будівлю, де ми зараз сидимо, тут було як після атомної війни.
- Ми всі тутешні - із селища Флора, - каже Юлія Латишенко, 25 рокiв. - Або до Групського - вирощувати овочі, або до Разумовського - дерева. Іншого вибору не маємо. Але до Групського - страшно.
- Якось охорона ТЕК упіймала працівника, який за помідором до теплиці поліз. Уранці приходимо - сидить, прикований наручниками до труби, - підхоплює Людмила Богданівна.
За огорожею фабрики починаються наділи колишніх колгоспників. У квасолі порається засмаглий Володимир Смирнов. Поруч у червоній хустці стоїть літня жінка - Клавдія Іванівна Мартинюк.
- Одному Богові вiдомо, як ми добували цi клятi держакти. На приступ брали виконком, - розповідає вона. - А Групський прийшов і каже: "Усе, що залишилося від колгоспу, - моє. Викиньте свої папірці".
- А мене п'ятеро охоронців відвели геть на той бугор, - 32-рiчний Володимир Смирнов показує в бік рукою. - Відмолотили прилюдно. Аби всi знали, хто тут цар.
- Засипає наші городи сміттям, а на нас пише в прокуратуру, що вирощуємо бур'ян. Щоб оштрафували, значить, і землю в нас забрали, - скаржиться Клавдія Іванівна.
Теплиці ТЕКу Групського обгороджені металевою сіткою. Табличка: "Увага! Територія охороняється собаками". З іржавого будівельного вагончика виходить охоронець. Йде дізнатися, чи можна до директора журналістові. Згодом запрошує.
Коридор, який веде до кабінету Олександра Групського, обшитий пластиковою вагонкою.
- Ось вам мій керівник щодо зв'язків із громадськістю, - 40-рiчний Олександр Групський одразу простягає мобілку.
- Говорить Дмитро Аушев, - чути з трубки. - Це Разумовський на нас рейдерські атаки здійснює. Шантажує наше підприємство, переслідуючи дві мети. По-перше, намагається вибити гроші за неіснуючі збитки - за диверсію з водою, яку зробив власними руками в лютому 2009 року. По-друге, робить політичний піар для своєї нульової Партії зелених. Мета - хоч на 5 хвилин змусити говорити про себе. Викупив трубу в "Донецьккоксу" й хотів нам продавати воду. Поставив розцінки такі, за якими нашому підприємству прийшов би кінець. Ми знайшли вихід - провели собі власний водогін. А він бачить, що кримінальні справи проти нас закриваються, то й випускає відеозвернення.
- У нього документів на землю нема - контрабас! - вставляє фразу Групський.
На столі господаря кабінету пляшка абсенту. Позаду - великий портрет Ріната Ахметова.
- Міськрада зараз закінчить інвентаризацію земель колишнього колгоспу, - продовжує Аушев. - I стане ясно, що Разумовський незаконно взяв у селян паї. Землю в нього відбере міськвиконком - не ми! I все по закону! А ми зажадаємо спростування від ЗМІ, які підривали нашу репутацію.
Запитую в Групського, чи це він на відео, яке Разумовський виклав на Youtube.
- Я людина емоційна. А він мене спочатку довів, а потім зробив відео прихованою камерою. У інтернеті - тупий монтаж.
Олександр Групський вибачається, що не може говорити довше. Каже, поспішає у виконком і зникає в Mercedes зі шкіряним салоном.
60640 разів переглянули відеозвернення Олексія Разумовського до Януковича з 2 по 17 серпня
11 червня до президента Віктора Януковича звернувся 39-річний Олександр Болотов із Миколаєва. Він просить главу держави допомогти повернути 12-річного сина Артура з місцевого притулку й захистити його родину. 19 березня хлопець вибіг із квартири й більше не повернувся. Подружжя також виховує 4 річного сина і 6-місячну доньку. 22 березня Олександрові повідомили, що Артур у притулку. Батьків до нього не підпускають. Служба у справах неповнолітніх повідомила, що їх позбавили батьківських прав. А також звернулася в прокуратуру, щоби Болотових позбавили батьківських прав стосовно решти дітей, оскільки ті не роблять їм щеплень і не водять на медогляд. Діти цілком здорові, підтвердили в поліклініці.
265 переглядів
10 червня 48-річний Віталій Талалаєв із міста Сміла Черкаської області попросив Віктора Януковича допомогти йому відновити право власності на будинок. З 2001 року в Віталія намагаються відібрати півбудинку. 2008-го Талалаєва насильно помістив сусід Іван Миколенко до психлікарні, де він пробув півроку. Потім його перевели на довічне лікування в психоневрологічний інтернат у селі Чеховка Черкаської області. 21 травня 2010 року чоловік звідти втік.
738 переглядів
13 березня 2010-го Тетяна Терещук, 46 років, із Житомира звернулася до президента. 2 березня в неї підстрелили 14-річного сина Сергія на вулиці. Пневматична куля влучила йому в сідницю. Лікарі її не витягли, бояться, що зачеплять важливий нерв. Жінка впевнена, що стріляли із будинку на вул. Зарічна, 6. Там живе керівник підприємства "Коростенський фарфоровий завод". Раніше сусіди помічали за ним жорстоке поводження з дітьми і тваринами. Родина хоче, щоб довели справу до кінця і посадили за ґрати винного. Поки що ніяких зрушень у цій справі немає.
2827 переглядів
12 травня 2010-го мешканці 16-поверхівки на просп. Леніна, 20 в Євпаторії колективно звернулися до президента. У будинку впродовж 15 років не працює вантажний ліфт, а пасажирський постійно ламається.
"Шановний президент, просимо вас прийняти міри для заміни ліфта в нашому домі".
116 переглядів
Олеся ПОП
1 
1
Комментарии