Мій батько був боксером, і завжди казав, що сила і міць боксера - в його шиї. Коли нокаутуєш противника, іноді він непритомніє. Це пов"язано з тим, що під час удару пошкоджується шия, від неї відходить кров - мозок не дістає кисню й людина непритомніє.
Я був вражений, коли побачив шию Тайсона, тому й вирішив фотографувати його зі спини. Побачивши на цей знімок, Майк здивувався: "А я і не знав, що у мене така міцна шия!". Йому сподобалася ідея фото.
Підпис Бога
Я зробив цей знімок після заходу сонця в пустелі на хайвеї між Лос-Анджелесом і Лас-Вегасом, за 5 миль від останнього. Це було одразу після подій 11 вересня 2001-го. Я побачив неонову вивіску, що світилася словами God Вless America ("Боже, бережи Америку"), і вирішив сфотографувати тільки перше слово.
Мік Джаґґер, Лос-Анджелес, 1992
Робив зйомку для журналу Rolling Stone. Спочатку хотів сфотографувати Міка Джаґґера з леопардом на передньому сидінні авто. Коли ми почали готувати машину до зйомки, збагнули, що треба встановити огорожу між Джаґґером і твариною, бо леопард був небезпечним. Доки її встановлювали, я подивився на морду кішки крізь видошукач і побачив все це крупним планом - його очі, ніс, пащу. Зробив портрет. Потім відмотав плівку на кадр назад, і зробив портрет Джаґґера. Тож це не комп"ютер, а техніка подвійної експозиції - насправді дуже проста.
Міку сподобалася фотографія, він був щасливий, коли її побачив і сказав: "Дуже добре, я круто вийшов!". Джаґґер навіть хотів поставити знімок на обкладинку свого нового альбому, але Rolling Stone вже опублікував фото. Міка це дуже засмутило.
Кейт Мосс, Маракеш, 1993 (фото в Києві купили за $19 тис.)
Ми знімали на даху будинку в Маракеші. Я повів Кейт туди, бо світло було дуже гарним, тож це було вдале місце для фотосесії. Це - єдина фотографія, яку я підписав "Кейт Мосс, Маракеш, для німецького Vogue, 8 січня 1993-го". Не знаю, чому я це зробив, але є речі, про які не слід замислюватися.
Кейт Мосс, У подертій вуалі
Кейт Мосс - моя найулюбленіша модель. Працювати з нею не завжди було легко. Я не так багато її знімав, і це було давно. Вона була ще зовсім юною - років із 18. Це фото я зробив в Маракеші. Дуже уважно роздивлявся її обличчя, й мені захотілося накрити його клаптем подертої тканини. Ідея полягає в тому, що цей клапоть аж ніяк не зіпсував її вроди.
Альберт Вотсон, 67 років, фотограф
народився в Единбурзі (Шотландія). Від народження не бачить на одне око. Закінчив лондонський Royal College of Art, де вивчав теле- та кіномистецтво.
1970-го подався до США і влаштувався арт-директором у компанію MaxFactor, де захопився фотографією. Його знімки одразу зацікавили американські та європейські видання. Вже 1973-го Вотсон фотографував для різдвяного номера Harper"s Bazaar Альфреда Хічкока, який тримав за перев"язану червоною стрічкою шию мертвого гусака.
Американський журнал Photo District News зарахував Вотсона до двадцятки найвпливовіших фотографів усіх часів. Алберт зняв понад 250 обкладинок для Vogue, 40 - для Rolling Stone. Його роботи публікували Time, Mademoiselle та GQ.
Знімки Алберта Вотсона виставлені в музеях і галереях по всьому світу. У Києві до 19 січня триває його персональна виставка у Brucie Collections на Артема, 55-б.
- Свої перші справжні фото я зробив, коли мені було 20 років. Знімав членів Армії Порятунку. Щонеділі вони приходили на релігійні збори, тож я знімав відвідувачів і музикантів, які там були.
Тоді я був новачком - тільки починав вивчати ази фотографії, тож ці знімки не друкували ані газети, ані журнали. Але мені вони досі подобаються. Зберігаю їх із рештою своїх старих робіт. Можливо, у майбутньому опублікую їх у своїй книжці.
Коли тільки починав, зустрів у Нью-Йорку японського фотографа Хіро Кікаї. Це був 1972-й, я займався фотографією лише два роки. Він першим похвалив мої роботи.
Якби я міг обирати, кому довірити знімати себе, це був би Ірвінґ Пенн. На жаль, він помер на початку жовтня. У віці 92 років. Він теж фотографував для Vogue. Хоча ми бачилися лише раз.
1 
1
Комментарии