- Програма Форуму складена так, що я іноді маю бути одночасно в двох місцях, - жартує письменник 59-річний Юрій Винничук. - О 14.00 маю роздавати автографи біля стенду "Клубу сімейного дозвілля" та виступати на круглому столі про українсько-чеські можливості. Хоч розривайся.
16 вересня, п'ятниця, 08.00, Винники
Письменник прокидається вдома у містечку Винники піді Львовом. Нашвидку чистить зуби. П'є каву, на ходу з'їдає канапку з ковбасою, без масла. Вдягає джинси й чорну сорочку. Бере чорний портфель і йде на маршрутку 36А.
11.09. Книгарня "Є"
- У творах Юрка Львів постає темним, наповненим чорним гумором, - каже британський художник Люк Пірсон. За оповіданням Винничука "Ги-ги-и" він намалював комікс. - Останні три дні гуляв вашим містом, робив замальовки. Навіть відвідав психіатричну лікарню на Кульпаркові.
Винничук пробирається між крісел і сідає в першому ряді. Пірсон запрошує його до слова.
- Роман Іваничук якось сказав, що "Ги-ги-и" міг написати тільки божевільний. Кількість божевільних росте - оповідання вже переклали 12 мовами, зокрема есперанто. Тепер ще й комікс. Зараз готую продовження "Ги-ги-и". Там божевільні вирішили провести вибори. Кабінок для голосування не знайшли, тому облаштували їх у дерев'яному туалеті. Приготували салат із буряків. А потім прийшли депутати і почали той салат їсти.
На виході Винничука обступають кілька молодих людей. Хлопець у сорочці навипуск протягує для автографа книжку "Діви ночі" - кримінальну повість про підпільний будинок розпусти.
- Мене звуть Андрій. Це мій улюблений твір.
Чоловік у майці в дрібну смужку дає на підпис клапоть паперу.
- Нє, ну ви хоч би блокнот узяли, - говорить письменник. Підписує і прямує на вулицю.
12.36. Галерея "Дзиґа"
Між двома Юріями - Іздриком та Винничуком - сидить головний редактор української служби BBC Ніна Кур'ята. Загадує бажання, щоб конкурс "Книга року BBC" існував якнайдовше. П'ять років тому Винничук став його першим переможцем із романом "Весняні ігри в осінніх садах".
- Отримав тоді 2 тисячі доларів. Але за кордоном, коли книжка здобуває премію, в неї одразу ростуть тиражі. Такого не було.
Дівчина із залу цікавиться, чи мають шанс перемогти на конкурсі молоді автори.
- Шансу немає жодного. Тому що це конкурс прози. А добру прозу пишуть після 30. Ніхто не написав нічого путнього до 30 років, і я в тому числі.
- Я можу додати про молодих авторів, - каже Іздрик. - Як би це зробити без ненормативної лексики? Багато років видавав журнал "Четвер" і часто читав твори молодих. Єдине бажання після цього - зібрати їх усіх разом і добряче відшмагати батогами. А ще дати підручник української мови за другий чи третій клас. Щоб навчилися елементарно розставляти коми.
Біля "Дзиґи" Винничук підсідає за столик до гурту студентів. Замовляє горня кави. Повз проходить поет Олег Лишега.
- Дай Боже здоров'я, - простягає руку. - П'єте?
- Ні, - знизують плечима студенти.
14.05. Центр міської історії Центрально-Східної Європи
Під час круглого столу "Українсько-чеські можливості" Винничук розповідає, як перекладав твори Богуміла Грабала:
- Я змінив тільки одну річ. Він часто додає до прямої мови слово rekl - тобто "сказав". Постійно rekl, rekl, rekl. Чеською це звучить нормально. У нас так писати нереально. Тому обкладався словниками синонімів і шукав відповідників - "сказав", "зітхнув", "погодився".
- У чеських перекладах з української особливо важко відтворити суржик, - додає модератор зустрічі Ріта Кіндлерова. - Пробувала перекласти твори Леся Подерв'янського - це зовсім не те. Олександр Ірванець надіслав мені своє оповідання "День Перемоги". Там уживає жаргон військових. У чеських вояків у жаргоні багато запозичень зі словацької мови, бо в нашій армії служили чимало словаків. Так і вийшла із ситуації.
- Я дивився чеський фільм про війну "Тобрук". Там звучали ті самі матюки, що й у нас, - зауважує Винничук.
Відповідаючи на запитання, яких письменників порадив би перекладати, згадує Карела Гінека Маху:
- Нещодавно прочитав його щоденники. Я прифігів. Це класик чеської літератури. Вірші у нього романтичні, ніжні. А тут він детально описує свої любовні походеньки. Якби таке написав українець, його посадили би за порнографію.
15.32. Ресторан "Криївка"
За талонами на комплексний обід для учасників Форуму Винничук замовляє зелений борщ, котлету з картопляним пюре та узвар.
16.30. Інститут післядипломної педагогічної освіти
- Музика нагадує аудіонаркотики, - перешіптуються слухачі під час виступу дуету експериментальної електроакустики Elvio Duo.
Збоку в кріслі Винничук гортає роздруківку свого нового роману "Танго смерті".
- Події відбуваються у Львові перед Другою світовою війною. Головні герої - українець, поляк, єврей і німець. Їх об'єднує те, що їхні батьки в часи УНР воювали в армії Василя (??? Юрка) Тютюнника. Прочитав, що у його війську, крім українців, були росіяни, поляки, німці, навіть китайці. Це мене здивувало. Ну добре, українці гинули за Україну. А за що воювали китайці?
Півгодини читає уривки з роману.
- Пише він краще, ніж читає, - перемовляються по завершенні присутні.
17.58. Палац мистецтв
Винничук купує книжки Умберто Еко "Празький цвинтар", "Юрій Тютюнник: від "Двійки" до ҐПУ", Роберта Музіля "Людина без властивостей", "Ґарґантюа і Пантаґрюель" у перекладі Анатоля Перепаді та спогади історика Наталії Полонської-Василенко. Найдовше затримується біля стенду видавництва "А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га". Вибирає "Пригоди короля Мацюся" Януша Корчака.
20.29. Театр "Воскресіння"
- Тут є есе "Кружляння навколо фалоса", присвячене творчості Марії Матіос. А ще "День президента" - так я пропоную перейменувати 1 квітня - читає зміст своєї збірки "Аби книжка" Олександр Бойченко.
Глядачі сміються. Винничук стоїть у кінці залу з 10-класницею Мартою Брижак. Він прийшов на "Вечір іронічної поезії", який має розпочатися пізніше. Дівчина нервово гортає папірці з роздрукованими власними віршами.
- Я тебе назву, й ти вийдеш на сцену, - говорить їй письменник. - Чи підеш одразу, сядеш біля мене?
- Познайомилися, коли вона була ще дев'ятикласницею. Показала мені свої вірші. Читає Андруховича, Жадана, Ірванця. Я у її віці читав Жуля Верна й Сервантеса, - каже ведучому вечора поезії Сергієві Пантюку.
Той виходить на сцену і по черзі викликає авторів.
- Давай-давай, - підганяє Винничука. - Неси сюди свою старечу львівську дупу. Тобто душу. Вибачте, сплутав одну букву.
Перші виступають Назар Федорак і брати Капранови. Публіка реагує мляво.
- Якісь ви сонні, - дорікає ведучий. - Треба дати чогось ядрьоного такого. І це ядрьоне вже гортає сторінки.
Винничук зачитує вірші "Тітка Лютеція, панна", "Не мертвим, не живим, а ненародженим", "Одним пальцем".
- "Цікаво, б…дь, що він про мене думає?" - завершує останній вірш. У ньому автор перераховує речі, які робить одним пальцем. Зал пожвавлюється.
- Зараз побачите, чого дітей у школі вчать, - запрошує до виступу Марту Брижак.
23.31. Винники
Приїздить додому на таксі. Лягає спати без вечері.
1 
1
Комментарии
3