54-річний Сергій Сименко розслідував майже 100 випадків загибелі на виробництвах. Серед них були й найкрупніші катастрофи на шахтах Донбасу. Головний технічний інспектор Конфедерацiї вiльних профспiлок, представляє у судах інтереси потерпілих. 13 років працював гірником.
- На виробництвах України охорона праці - завжди в пасербицях. Нафтопереробний завод у Лисичанську - єдине підприємство, де я бачив інший підхід. Вони витрачають на безпеку праці 3 відсотки (від чого), а не 0,01.
У тих випадках, з якими мені доводилося працювати, винна була не стихія. Та комісії можуть лише рекомендувати звільнити когось, наприклад, директора. А дослухатися до думки комісії не обов'язково. Так само майже нульова ефективність звернень Держгiрпромнагляду до Генпрокуратури, в яких вони просили притягнути керівників підприємств до карної відповідальності. Не знаю випадків, коли б покарали не "стрілочника".
Єдиний спосіб уникнути трагедій на шахтах - це платити шахтареві "по годиннику", а не від видобутку. Тоді гірник не порушуватиме техніки безпеки
Наша конфедерація вважає: єдиний спосіб уникнути трагедій на шахтах - це платити шахтареві "по годиннику", а не від видобутку. Тоді гірник не порушуватиме техніки безпеки. Він не натягне презерватив на датчик із показниками метану, не розверне його на свіжий струмінь повiтря, не закутає куфайкою. А поки система оплати відрядно-преміальна, буде стимул порушувати, щоб добути більше.
Є також проблема звички. Приміром, шахтар отримає 13 кріплень для лав замість 20. Він працюватиме, не чекатиме інших сім. Хоча знає, що наражається на небезпеку обвалу.
Щодо травматизму шахтарів гірший за нас лише Китай. А от показник професійних захворювань у нас нижчий. Це не означає, що ми менше хворіємо. Просто у нас "не впізнають" професійні хвороби. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві має захищати потерпілих. Але на практиці він їх найстрашніший супротивник. До останнього відбивається від людей, намагається зберегти державні гроші. Типовий випадок. 18-рiчний хлопець навчався в училищі й практикував на шахті "Краснолиманська" в місті Родинське на Донеччині. Біг із роботи у натовпі, поспішав на робочий автобус і потрапив під колеса. Був акт: це - нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом. Мати загиблого мала право на п'ять річних зарплат хлопця. Але мусила позиватися до Фонду.
Зараз захищаю в суді чоловiка, який у 30 років травмував спину, отримав інвалідність III групи. Бо переносив на роботі по 40-50 кілограмів, при допустимих 30. Дуже важко довести зв'язок між захворюванням спини і професійними обов'язками.
Наше виробниче середовище агресивне до працівника. А потрібен алгоритм, де будуть усi складові безпечної праці: зарплата, спецодяг, забезпечення необхідним і навчання.
Регрес - гарантоване законодавством грошове відшкодування, спричинене втратою працездатності на виробництві. Виплачується щомісяця, у той час як одноразова грошова допомога - лише раз.
Розмір регресу обраховують від ступеню втрати працездатності потерпілим унаслідок травми або професійного захворювання. Його визначає державна медико-санітарна експертна комісія (МСЕК). Максимально цей показник може сягати 80%. Працівнику середнього віку на небезпечних промислових підприємствах (шахта, металургійний завод) втрату працездатності, як правило, обраховують показником у 30-40%.
Після цього обраховують середню зарплату травмованого за останніх 3-12 місяців, які він працював. У випадку, якщо людина втратила працездатність на 40%, їй щомісяця платитимуть регресу 40% суми середньої зарплати. Якщо працездатність втрачена на 60%, сума щомісячного регресу становитиме 60% і так далі.
3 
1
Комментарии