- Пропустіть мене, бо вмру, якщо у Кличків не візьму автограф, - проштовхується крізь натовп киянка 27-річна Юліана Погоріла. 15 березня вона прийшла до столичного кінотеатру "Батерфляй Ультрамарин" на прем'єру стрічки "Клички". Вбрана в коротку спідницю й туфлі на високих підборах. Волосся викладене локонами.
- Півдня на мейк-ап витратила. За 300 гривень зробила укладку, за 200 - макіяж. На такі зустрічі треба приходити у всій красі. Раптом, хтось із боксерів мене помітить.
Майданчик, де Віталій і Володимир Клички роздають автографи, огороджений металевим ланцюжком. По периметру стоять охоронці. Їх у кінотеатрі до сотні. По автографи прийшли близько 300 людей.
- Ви збираєтеся робити музичну кар'єру? - питає у Віталія дівчина в жовтому пальті.
Кажуть, Володимир зараз шукає наречену. То в нас ще є шанс
- Звичайно. Я гратиму на барабані, а брат - на саксофоні, - сміється Віталій і ставить підпис на своїй фотографії.
32-річний Олег Кириченко простягає Віталієві свій паспорт. Той розписується на першій сторінці.
- Сьогодні привів доньку на мультфільм "Лоракс", - розповідає Олег. - Уже виходили з кінотеатру, як побачили джип із боксерами. Не міг поїхати додому без їхніх автографів.
Віталій залишає кінотеатр за 25 хв. Каже, спізнюється на літак до Тернополя. У п'ятницю має представляти фільм там.
- Кидай йому рукавицю, бо і цей скоро піде, - каже онукові 55-річна Тамара Василівна. - Наш Сергій уже третій рік ходить на боксерську секцію. Хоче бути схожим на Кличків. Усю кімнату обвішав їхніми плакатами, має записи всіх їхніх боїв.
Автограф-сесія триває майже 2 год, закінчується близько 20.00.
- Узяла автограф в обох братів, - хвалиться подрузі по телефону 27-річна Інна Мельниченко. - Портрет Віталія повішу в чорну рамку, а Володимира - в червону. Кажуть, він зараз шукає наречену. То в нас ще є шанс.
текст: Світлана КОРЖЕНКО
У Німеччині більшість вважають, що Клички - німці. Після двох років спільних зйомок зрозумів, що німцями брати ставати не хочуть. Вони - горді українці.
Уперше зустрівся з Володимиром у його тренувальному таборі в австрійських Альпах. Він нас частував барбекю власного приготування. Відтоді ми два роки і прожили разом із братами. Спершу завжди беру довге інтерв'ю у своїх героїв. Для того, щоб вони перестали помічати мене, соромитися камери. Одразу попереджаю про тривалість бесіди, пропоную чай або каву, багато розповідаю про себе. Перші запитання, що ставлять, мене насправді не цікавлять. Вони всім відомі, відповіді можна знайти у Вікіпедії. Але людям завжди цікаво про себе розповідати. Інтерес підкуповує. З мамою Кличків розмовляв майже 3 години. У фільмі є лише три її висловлювання. Це було важливо, адже Володимир і Віталій сказали, що це буде перше й останнє публічне інтерв'ю їхніх батьків.
Мати зізналася, що ніколи не дивиться боїв синів по телебаченню. Під час трансляцій гуляє вулицею, чекає на дзвінок із новинами. Брати ж після останнього удару гонгу в першу чергу телефонують їй. Зрозумів, що всім успіхам спортсмени завдячують своїй родині.
З мамою Кличків розмовляв майже три години. У фільмі є лише три її висловлювання
Усі кадри зроблені з першого дубля. Жодних репетицій. Особливо унікальні зйомки з минулого ми шукали по всьому світу. У Флориді в підвалі одного зі старих знайомих Віталія знайшли відеокасету, на якій був його перший приїзд до США наприкінці 1980-х. Віталій, ще радянський підліток, тоді вперше скуштував кока-колу. Каже, що міг би випити її ціле відро.
Одразу мав бачення майбутнього фільму. Але домашній відеоархів Кличків із 1980-х і 1990-х років лежав на дачі їхнього дядька, що пару років тому згоріла. Найняв людину, яка розшукувала рідкісні відеоматеріали про Кличків по всьому світу. На це пішло п'ять місяців. Видзвонювали журналістів, які були акредитовані на різних подіях із минулого Кличків. Розпитували тренерів, хто міг знімати на власну камеру. Такі моменти, як зустріч із промоутером Доном Кінґом, знайшли лише завдяки щасливому збігу обставин.
З Кличками зустрічалися безліч документалістів із пропозицією робити про них фільм. Погодилися на мою кандидатуру, коли показав їм колишні роботи для каналу ZDF. Це були документальні картини про перемогу Німеччини на чемпіонаті світу з футболу 1954-го, про історію відбудови міста Дрезден після Другої світової, про німецького канцлера Віллі Брандта і ще кілька політичних стрічок.
Зняв цілу серію документальних фільмів про Адольфа Гітлера. До середини 1990-х це була дуже слизька тема для Німеччини. Але центральний канал країни ZDF наважився запропонувати мені їх зробити і випустив у ефір.
Такої істерії фанатів довкола Кличків, як тут, у Німеччині не спостерігав. Там багато хто жалкує, що брати не стали справжніми німцями, не змінили громадянства. Найбільше німецького глядача вразило в біографії чемпіонів те, скільки країн проживання їм довелося поміняти в дитинстві. Вони виросли в родині військового. Молоде покоління вже забуло, що таке Радянський Союз, яка в ньому була ступінь дисципліни. І що його армія стояла і в Казахстані, і в Киргизстані, і в Чехословаччині. Також у фільмі я намагався показати всі програні Кличками бої. Останній такий був вісім років тому. Багато хто про це забув. Але справжніх чемпіонів не буває без поразок.
180 годин витратив режисер фільму "Клички" Себастіан Денхардт на монтаж відзнятих 500 годин відео
"Спостерігав за глядачами. Приємно здивувало, що ніхто не виходив із залу, не розмовляв по телефону. Глядачі віддали 2 години фільму про нас, а не якомусь екшену. Хоча тут є і драма, і напруга. Деякі кадри можна порівняти з фільмом-жахів. Багато жінок заплющують очі, коли показують, як тампон лікаря повністю провалюється в рану над оком Віталія під час бою з Ленноксом Льюїсом. Першому після зйомок показали фільм Єгорові, старшому сину Віталія. Вирішили, даємо добро, якщо йому картина сподобається. Єгору сподобалося, лише запитав, чому його нема у фільмі. Тоді в останній момент вставили кадри, де батько його підстригає власноруч на кухні вдома. Віталій ще каже в кінці: "Отак я економлю 15 євро".
Володимир КЛИЧКО, 35 років, боксер
"Клички", 2011, 110хвилин, Німеччина, режисер і автор сценарію Себастіян Денхардт
Документальний фільм про себе брати Клички присвятили батькові. Генерал-майора авіації Володимира Родіоновича Кличка не стало торік. Світова прем'єра картини про чемпіонів світу, боксерів-суперважковиків відбулася 2011-го у Нью-Йорку на Tribeca Film Festival. Зйомки проходили в Казахстані, де народився Володимир Кличко (Віталій народивсяв Киргизстані). Молодший із братів показує закинутий барак під Києвом, в якому жила їх родина. Розповідає, як пускав кораблики в калюжах води, якою обмивали вертольоти після ліквідації аварії на ЧАЕС. До фільму ввійшли інтерв'ю батьків, перших тренерів Кличків, суперників по рингу.
Себастіан Денхардт, режисер, 44 роки
Народився в Намібії, в родині лікаря й актриси. За освітою - історик. Працював журналістом, у рекламному бізнесі, постановником розважальних телепрограм. Зняв понад 30 документальних стрічок. Зокрема документальних фільмів про Адольфа Гітлера. Також - про війну у В'єтнамі, Другу світову, видатних німецьких спортсменів, промисловців, політиків, артистів. Живе в Кельні.
1 
1
Комментарии