Киргизькі весілля коштують два мільярди доларів на рік

Минулого тижня чиновники державної адміністрації Ноокатського району Киргизстану ухвалили постанову "Про скорочення весільних витрат і розміру калиму". Відтепер наречений має віддати родині нареченої не більш як 50 тисячі сомів - 8800 гривень, чотирьох овець і двох тюків бавовни. У весільному кортежі не можна мати більше чотирьох автомобілів. Авто мають бути недорогих марок - яких, не уточнюють. Постанову прийняли через великий державний борг - 3 мільярди доларів. Щороку на дотримання сімейних обрядів киргизи витрачають 2 мільярди доларів - за офіційною статистикою

Омурбек ТЕГЕНЛІЄВ, 34 роки, будівельник, Кара-Суу:

- Я прихильник традиційних весіль і похоронів. За дружину віддав 3 тисячі доларів калиму. Її батько не схвалював нашого шлюбу, і я хотів його задобрити. На весілля прийшли 600 людей. Тесть зарізав молодого бика і 10 овець. У нього своє господарство, тому особливих проблем не було. Батьки завжди казали, що за сите весілля Аллах дарує здорових дітей.

За кілька років наші прибутки дуже впали. Хто захоче будуватися в країні з таким непевним майбутнім? Раніше люди їхали на заробітки і надсилали гроші родині, а тепер намагаються вивезти сім'ю до Росії. Порожніх будинків є кілька на кожній вулиці. Вселяйся і живи собі. Нащо новий ставити? З осені перебиваємося ремонтами. А хлопці ж молоді всі, хочуть жінку мати. Кошти не дозволяють, однак усе одно гуляють розкішні весілля. Один через це автомобіля Kia позбувся. Як можна брати кредит на 5 тисяч доларів, якщо навіть сотні не заробляєш? Банк не церемониться. Пропустив три платежі - забирає заставу. Моя сестра може залишитися без будинку. Вони з чоловіком узяли позику на весілля й на калим синові. Хотіли відсвяткувати так, щоб рідні надовго запам'ятали. А тепер не можуть віддати 12 тисяч доларів.

Лія КАНЕШКИЗИ, 18 років, перукарка, Бішкек:

- Мої батьки живуть у Токтогулі, невеликому містечку. Я не хочу традиційного весілля з калимом і зарізаними баранами. Усі мої друзі з міста, мені буде незручно запросити їх. Прохала тата відсвяткувати тихо у Бішкеку, але він і чути не хоче. Батьки спеціально тримають худобу, щоб зарізати на весілля. Мама через якусь знайому домовилася привезти розкішну сукню з Китаю. А нащо викидати тисячу доларів на річ, яку вдягну один раз? При цьому в нас із нареченим немає ні житла, ні нормальної роботи. Думаю, мама просто боїться, що з неї сміятимуться.

За дружину віддав три тисячі доларів калиму. Її батько не схвалював нашого шлюбу, і я хотів його задобрити

Бабуся ходить на всі похорони. З кожного приносить якусь ідею для власного: "Зробіть такі пиріжки. У старої Рози таким смачним салатом годували. Не ріжте овець, а тільки ягнят і телятко. Купите вінок он у тому магазині". Її волю обов'язково треба виконати. Я не хочу, щоб мої діти народжувалися, коли над родиною висить образа покійниці.

Сеханбек АТАМБАЄВ, 45 років, фермер, Гулче:

- Я вирощую спеціальні м'ясні породи кіз і овець. Люди замовляють їх на кілька років уперед: "Сеханбеку, моїй доньці через два роки восени виповниться 18. Щоб тоді були 15 баранів". "Сеханбеку, тато онкохворий. Десь на зиму притримай 20 овець і семеро-восьмеро кіз".

Із часом традиція калимів і похоронів із розмахом відімре. Уже зараз усі тікають до Росії. Молоді нема чого тут робити. На золоту копальню без знайомств не влаштуєшся, але й там останнім часом заробітки  нестабільні. Ми нічого не виробляємо, все купуємо китайське. Ось де проблема, а не у весіллях чи похоронах. Держава ігнорує місцевих фермерів, бо м'ясо та птицю дешевше привезти з Китаю.

Заур КАМАНОВ, 27 років, інженер, Ош:

- Я сказав своїй дівчині, що не платитиму калиму й не влаштовуватиму гуляння на 500 гостей. Краще ці гроші витрачу на автомобіль, а згодом - на дитину. Зараз усе дуже дорожчає - електрика, мобільний зв'язок, продукти. Щотижня хтось страйкує. Усім зрозуміло, що треба заощаджувати.

Маю вищу освіту. Працюю за спеціальністю, хоч і не за великі гроші. До Росії не їду, бо там буду черговим Равшаном, для якого вершина кар'єри - перевестися із двірників у сантехніки.

Зараз саме час починати бізнес. Домовився з двома друзями відкрити текстильну фабрику. Почнемо з жіночого трикотажу, чоловічих шкарпеток і якісних дитячих бавовняних речей. Це - найходовіший товар.

Аман ТОКТОБАЄВ, 61 рік, економіст, Бішкек:

- Забороняти щось селянам - те саме, що казати: "Пийте каву, а не чай. Якщо побачимо якогось негідника з чашкою чаю, розстріляємо на місці". Люди там живуть за своїми законами і не послухаються приписів держави, навіть дуже суворих. Та й чому я не можу влаштувати свято, коли для уряду купили -надцятий Mercedes? Чому хтось там каже, що через похорон мого брата країна не може віддати державний борг? Не треба було доводити її до такого стану. Дурними соціальними ініціативами держава намагається відвернути увагу від того, що економіка ледве жива. Люди в селі виживуть, хай би яких кредитів понабирали. Продадуть худобу, виростять більше овочів. А завдяки традиціям тримається наше суспільство.

Дарують гроші чи золото, бо воно дешеве

Каникей КАМЧИБЕКОВА, 18 років, студентка, Бішкек:

- Весілля у нас традиційні. Ми - мусульмани. За іноземців виходимо рідко. Хай краще чоловік буде бідніший, але свій. Часто, якщо молодий небагатий, домовляється з батьками нареченої про менший калим чи взагалі весілля без викупу. Батьки погоджуються, їм аби видати доньку заміж. Натомість кажуть нареченому взяти на себе витрати на весілля.

У столиці гуляння більш-менш європейські, досить скромні, тривають один день. Дарують переважно гроші чи золото, бо воно дешеве. Гарні масивні сережки з діамантами можна купити за 200 доларів. Я такі від подружки одержала на 18-річчя.

Керем МУСАФІН, 24 роки, підприємець, Бішкек:

- Я - пакистанець. Переїхав до Киргизстану чотири місяці тому. Маю нафтовий бізнес. Мені тут подобається. Дівчата вродливі. Одягаються не надто елегантно, зате доглядають за особою, охайні та люблять дорогі речі. Золото тут дешеве та неякісне.

Іще здивували малі податки. Згодом зрозумів: це надолужують тим, що на кожному кроці треба дати хабара.

×