Їсти треба те, що тягнеться до неба, а не зарите в землю

У Індії навпроти храмів відкриють вегетаріанські "МакДональдзи"

Минулого тижня власники однієї з найбільших мереж швидкого харчування "МакДональдз" оголосили про те, що вперше в своїй практиці відкриють в Індії два вегетаріанські ресторани. Один з'явиться наступного року в священному місті сикхів Амрітсар на півночі країни. Другий відкриють поряд із печерним храмом Вайшно Деві Мандір біля міста Катра, штат Джамму.

– Більшість індійців вегетаріанці. У майбутньому зросте кількість ресторанів для тих, хто не вживає м'яса, – коментує представник індійського "МакДональдза" Кумар Маіні.

Перший фаст­фуд в Індії з'явився 1996 року. У меню не було традиційної для мережі яловичини, бо корова – священна тварина в Індії. Зараз у 52 містах країни є 271 ресторан "МакДональдз".

Понад 40 відсотків індусів не їдять м'яса, за результатами цьогорічних соцопитувань

Кайлаш КУМАР, 44 роки, особистий шеф­кухар, Нью­Делі:

– Дуже болісно сприймаю новини про те, що десь відкривається черговий ресторан євро­пейської або псевдоіндійської ­кухні. Індія перетворилася на територію "релігійного фаст­фуду". Ходиш у себе вдома на йогу, приїхав до Індії на три тижні – можеш ставити плюсик у графі "Релігійні практики, пізнання та осяяння", хоч не вмієш ні медитувати, ні молитися. Тут усе роблять, щоб якнайбільше туристів привезли гроші. Для цього максимально спрощують вчення про релігії, проводять купу ідіотських майстер­класів, де за годину пояснюють усі таємниці буддизму чи аюрведичного ­харчування. Раніше просто продавали брошури, де було розписано, які місця необхідно ­відвідати, як там поводитися і що звідти привезти як сувенір. Зараз ще й біля храму відкривають "МакДональдз".

Мене запросили у телепередачу, де я мав пояснити, чому "МакДональдз", хоч який він вегетаріанський, не може відповідати індійським традиціям. Ефір не показали, бо представники фаст­фуду погрожували телеканалу, що судитимуться через анти­рекламу. Я проходив курси в Європі, Китаї, вивчав кухню арабських країн. Знаю, що фаст­фуди люблять додавати у свої соуси цибулю і часник, яких ми не ­вживаємо. Бо вони належать землі, бруду. Така їжа пробуджує заздрість, злість, бажання наживи. Їсти треба те, що тягнеться до неба, а не зарите в землю. Я не знаю жодної ­основної страви у "МакДональдзі" без цибулі. Те саме з помідорами. Багато людей у нашій країні не їдять червоних продуктів, бо вони мають колір крові. Думаєте, ресторан неподалік головного храму індійців звертатиме на це увагу? Я більш ніж упевнений, що за три тижні після відкриття там продаватимуть картоплю­фрі за спеціальною ціною. Але головне – ця їжа не має енергетики. Вона штучна, приготована машинами. Ви не отримаєте з нею нічого поживного і того, що заспокоювало б ваше серце. Все, що приправляють карі чи кардамоном, називають індійським. Але воно має до ­Індії такий ­самий стосунок, як переварені макарони – до Італії.

До моїх роботодавців щороку на кілька місяців приїжджають друзі. Цього літа скаржилися, що треба довго шукати хулаб джамун, наші солодощі. Торговці сувенірами, невеликі ресторани витісняють ятки з індійською їжею подалі від туристів. Де торік була крамниця індійських спецій, у липні відкрили кафе з італійською їжею. Там дуже стежать за чистотою, тому клієнтів багато. Ніяк не можу змиритися, що туристична Індія змінюється, і – хочемо ми того чи ні – втрачає своє обличчя.

Індійське стало модним у світі. Але такий інтерес руйнує справжнє. Минулого тижня мені замовили обслуговувати корпоративну вечірку французької компанії тут. Склали меню, більш як половина – ритуальні страви, що готують на похорон. Менеджери хотіли дуже автентичної кухні. І ніхто з індусів не сказав, що так робити не можна. Щоб відчути справжню Індію, треба їхати не в Тадж­Махал чи Ґоа, а в бідні провінції, де їдять те, що виростили самі. Такі люди більше розкажуть вам про принципи життя, ніж екскурсовод у туристичних місцях.

Усіх туристів закликаю поїздити країною і купувати їжу просто на вулиці. Це й дешевше, і цікавіше. Ніде не скуштуєте таких смачних морепродуктів і пиріжків. Моя дружина любить купувати смажені овочі у дідуся під будинком. Не бійтеся отруїтися. ­Овочі чи креветки посмажать при вас. ­Приправи вб'ють усі мікроби. Якщо дуже боїтеся, майте пігулки від діареї.

Веду кулінарні курси для європейців. Розповідаю їм не рецепти, а намагаюся пояснити традиції нашої кухні. Мені ближчі страви південної Індії. На північні забагато вплинули мусульмани. Їжа важча й жирніша.

Надлишок гострих приправ робить людей агресивними й озлобленими. М'ясо примушує тіло працювати занадто активно, щоб стейк не загнив у шлунку. Я пропагую принципи аюрведи. Таке харчування лікує тіло і душу. Спочатку їжа здаватиметься ­прісною, а готування забиратиме купу часу. Але за кілька місяців ваше життя так зміниться, що ви не помічатимете жодних незручностей. Чаванпраш допоможе уникнути застуд і виглядати молодо. Масло гі забезпечить енергією і зцілить ізсередини. ­Страви з карі активізують енергетичні резерви організму. Після піц і м'ясних страв звикнути буде важко, але воно того варте. Тим паче, якщо ви приїхали до Індії, значить, шукаєте свій шлях і готові відмовитися від старого життя.

Тішить те, що решта Індії живе за старим ритмом. Яким би успішним менеджером ти не був, все одно щоранку йдеш умитися до Гангу. Індуси бояться втратити зв'язок із предками. Бідну Індію не хвилюють ресторани і фаст­фуди. Там важливо мати достатньо рису чи хліба. А Індія жебраків починається там, де закінчуються туристичні місця. Як би західні компанії не хотіли мати тут великий ринок збуту, купувати можуть тільки заможні. А їх не так вже й багато.

67 мільйонів людей у світі щодня їдять у "МакДональдзі"

×