- Що це за правитель: витрачає 24 тисячі лір на коней і ні копійки не дає біднякам? - заявив під час арешту в Римі італійський коваль 26-річний П'єтро Аччаріто, анархіст за переконаннями.
22 квітня 1897-го він учинив замах на життя короля Умберто I. Той влаштував кінні перегони на честь 29-річчя весілля. Витратив на це 24 тис. лір - близько $1,1 млн на сьогоднішні гроші. Біля воріт іподрому бричку монарха оточила юрба. Раптом чоловік із кинджалом кинувся до короля й спробував завдати удар у живіт. Умберто I устиг скочити на ноги й відшмагав терориста батогом. Аччаріто схопили поліцейські.
Вони вважали П'єтро Аччаріто "пішаком" у ширшій антидержавній змові. Анархіст упирався, що діяв сам. Тортурам піддали шістьох його найближчих друзів. Їм переламали пальці, а одному проломили череп, від чого той помер. Аччаріто, дізнавшись від поліцейських про долю приятелів і погрози катувати ще й його наречену, на третій день збожеволів. На суді стояв мовчки. Подію бурхливо обговорювала італійська преса. Під тиском громадської думки П'єтро Аччаріто замінили страту довічним ув'язненням.
- Хай живе анархія! Хай живе соціальна революція! - вигукнув він після оголошення вироку.
Насправді П'єтро не входив до жодної анархістської групи. Про існування такої ідеології дізнався з вуличних листівок. Покарання Аччаріто відбував у лікарні для душевнохворих аж до смерті 1943-го. Тодішній італійський диктатор Беніто Муссоліні наказав помістити його мозок в антропологічний музей. Останки злочинців, відповідно до популярної тоді псевдонауки євгеніки, медики аналізували й визначали риси, що вказували би на схильність до вбивств. У висновку про покійного П'єтро Аччаріто лікар написав: "Цей овальний і незграбний череп безсумнівно належав природженому злочинцеві".
Коханця данської королеви четвертували
28 квітня 1772-го в данській столиці Копенгагені стратили перед натовпом 45-річного графа Йоганна Фрідріха фон Струензе (на прижиттєвому портреті). Той був особистим лікарем психічно хворого короля Кристіана VII, який мав шизофренію. Монарх добре почувався в товаристві лікаря, довіряв йому й надав навіть титул королівського радника. Прихильність королеви - 20-річної Кароліни Матильди - Струензе здобув, зробивши успішне щеплення малолітньому спадкоємцеві трону, майбутньому данському королю Фридерикові VI.
Фон Струензе став коханцем королеви й фактично - правителем Данії. За півтора року видав близько 600 законів і розпоряджень. Більшість були прогресивні як на свій час. Зокрема, проголосив свободу друку, віросповідання, промислів тощо. Однак звільнивши масу чиновників і не давши їм пенсії, нажив багато ворогів. Та всіх данців фон Струензе, німець за походженням, налаштував проти себе, коли зробив рідну мову де-факто єдиною державною в країні. Про себе казав, що не має часу, аби вивчити данську.
Терпець урвався, коли королева народила доньку, підозріло схожу на Струензе. Змову проти фаворита організували військові за підтримки королеви-матері Юліни. Графа заарештували на світанку, коли він глибоко спав після маскараду, що був напередодні. Кароліну Матильду затримали водночас із фон Струензе. Спочатку її ув'язнили, оформили розлучення з королем, а потім вислали з Данії. Коханця Кароліни Матильди за узурпацію влади й зневагу короля засудили до страти. Йоганнові Фрідріху фон Струензе та його найближчому помічникові відрубали праві руки, потім - голови. Наостанок їхні тіла четвертували.
27 квітня 1554 року на площі Синьйорії в центрі італійського міста Флоренція урочисто відкрили бронзову статую Персея - головний шедевр скульптора, ювеліра й письменника Бенвенуто Челліні (1500 - 1571). Скульптуру замовив місцевий правитель герцог Козімо I Медичі. Так вирішив прославити свій прихід до влади у Флоренції та перемогу над суперниками. Древньогрецький міфологічний герой Персей, син бога Зевса, серед інших своїх подвигів, відрубав голову жінці-чудовиську горгоні Медузі. Замість волосся на голові вона мала змії, а її погляд перетворював людину на камінь.
29 квітня 1882-го в передмісті Берліна Галензее почала діяти перша у світі тролейбусна лінія. Дерев'яний візок був обладнаний двома електродвигунами потужністю 2,2 кВт, які крутили задні колеса за допомогою ланцюгових приводів. Машина отримувала живлення через гнучкий кабель, з'єднаний із лінією електропередач. Конструктор Вернер фон Сіменс назвав транспортний засіб "електромотом". 540-метровий маршрут проіснував два місяці. Два контактні кабелі часто заплутувалися від поривів вітру, що спричиняло короткі замикання. Ідею тролейбуса визнали невдалою. Повернулися до неї 1900 року в швейцарському Вільневі
86 500 метрів
із пляшкою молока на голові пройшов американець Ашрита Фурман 23 квітня 1998 року за 23 год. 35 хв. Нині 57-річний житель Нью-Йорка вже понад сотню разів потрапляв до Книги рекордів Ґіннесса. Перше його досягнення - 1979 року - 27 тис. стрибків за 5 год. Серед рекордів Фурмана є, зокрема, штовхання апельсинів носом на швидкість: милю, тобто понад 1609 м, - за 22 хв 41 сек. У грудні 2008-го Фурман розірвав 14 сорочок за хвилину.
28 квітня 1883 року наклав на себе руки російський учений-палеонтолог Володимир Ковалевський - одягнув на обличчя маску з хлороформом. 1868-го він вступив у фіктивний шлюб із Софією Корвін-Круковською, щоб дати дівчині можливість отримати вищу освіту за кордоном. Згодом вона стане "королевою математики" Софією Ковалевською (1850 -1891). Із часом шлюб став справжнім, 1878-го в подружжя народилася донька. Бажаючи зміцнити матеріальне становище сім'ї, Ковалевський влаштувався директором компанії з виробництва мінеральних мастик. Коли підприємство потрапило у фінансову безвихідь, а вченому загрожував суд, він вирішив піти з життя.
"Про боротьбу з порушеннями революційної законності на залізничних та водних шляхах", - таку постанову 28 квітня 1921 року ухвалив уряд - Рада народних комісарів Української СРР. За безквитковий проїзд і перевезення неоплаченого багажу світили п'ять років ув'язнення - і порушникам-пасажирам, і працівникам транспорту, які допустили це.
29 квітня 1936 року Йосипові Сталіну та його оточенню в Кремлі показали два дослідні зразки автомобіля класу "люкс" ЗІС-101 - чорного й вишневого кольорів. Призначалися для найвищого керівництва СРСР. Виготовлені були на Московському автомобільному заводі імені Сталіна, згодом - Завод імені Ліхачова, "ЗИЛ". Авто, що започаткувало радянські лімузини, було версією американського Buick-8. Мало 8-циліндровий 120-сильний двигун. Модель виробляли до 1941 року. Усього випустили коло 9 тис. машин. У відкритий продаж вони не надходили. Та певну кількість передали таксопаркам, тож при бажанні будь-яка радянська людина могла покататися із шиком.
1 
1
Комментарии