"Якщо діти до семи років часто хворіють, то лікувати треба батьків"

 

38-річна киянка Лілія Недоступ - одна з руху childfree. Працює психологом. Розробила методику роботи з жінками, які не хочуть народжувати або не визначилися, чи слід це робити

- Мені було 25, навколо тривав бебі-бум, усі знайомі народжували. А я не розуміла - бажаю цього чи ні. Від психолога почула фразу, яка змінила життя: "А може, ти не хочеш?"

Народилася у місті Червоний Лиман на Донеччині. Сім'я жила небагато. Уявляла: як виросту, добре зароблятиму. І реалізувала це. Переїхала до Києва, зробила кар'єру. Шість років працювала бренд-менеджером у "Київстарі", директором по роботі з клієнтами у рекламному агентстві. Потім зрозуміла: це не моє. Вивчилася на психолога. Відчула, що можу допомагати жінкам.

З одного боку, материнство у нас завжди було святим: ти повинна народити. З іншого, жінка навіть не задумується, що робить. Не усвідомлює своїх потреб. І лише потім розуміє: дитина їй ні до чого. Тоді починаються проблеми.

Є чотири мотиви, чому жінки народжують. Дітей хоче чоловік. Вплив громадської думки - "уже час народжувати". Жінки виявляють хворобу й родять, аби одужати - хоча нема підтверджень, що пологи лікують. І останній: жінка свідомо чи несвідомо планує щось отримати від цього. Матеріальну винагороду, "стакан води" чи любов, якої не матимеш ні від кого, окрім власної дитини.

Виявивши хворобу, народжують, щоб одужати - хоча нема підтверджень, що пологи лікують

Є чотири психологічні типи жінок. Перший - ті, для кого об'єкт цікавості - інша людина. Їм важливо розуміти інших. Це вчителі, вихователі, психологи. Є матері. Для них діти - обов'язок, робота і призначення. Все навколо сприймають з точки зору "Як це відіб'ється на сім'ї?" Є жінки соціуму. Для них важлива кар'єра, вони не стоятимуть біля плити. Творчі жінки - художники, композитори. Важко уявити, що така народить і почуватиметься комфортно.

Суспільство хоче поєднати ці типажі й сказати їм: "У вас єдине призначення - народжувати". А я кажу собі: "Це не обов'язок, а можливість. Наша різниця з чоловіками в тому, що ми можемо народити. Але не змушені. Вирішувати жінка має сама".

До мене найчастіше приходять ті, хто не хоче мати дітей. За це всі їх вважають ненормальними, неповноцінними. Людина починає хворіти, тільки-но погоджується з думкою "зі мною щось не так". Недуги виникають на тоншому рівні, потім "опускаються" у тіло. Певний відсоток жіночих хвороб спровокований думками, що робити з материнством: ніби потрібно, а не хочеться.

Світосприйняття людей змінилося. Бачимо, що відбувається зі злочинністю і які зараз люди. Тому варто задуматися не про кількість, а про якість. Розвиваються духовні практики, люди намагаються зрозуміти сенс життя. Вони не хочуть бути біороботами - лише їсти і відтворювати собі подібних. Тому треба чітко ставити питання: навіщо дитина? Бо є люди, які можуть усе поєднувати, маючи п'ятьох дітей. А є такі, яким це не під силу.

Багато жінок, що реалізувалися як мами, кажуть, що в наступному житті дітей не матимуть. Вони відчувають невдоволеність ізсередини. Знають, що могли б досягти без них більшого. Дуже часто нарікають: "Якою я була дурочкою, що народила. Як добре тим, хто не має дітей". Такі жінки намагаються вимістити невдоволеність життям на доньці чи синові. Якщо діти до 7 років часто хворіють, то я кажу: треба лікувати батьків. Бо в цьому віці дитина росте в енергетичному полі матері.

Кажуть, у жінки, яка не народжує, життя без сенсу. Я знаю інші приклади. Мати Тереза зробила для світу дуже багато, дітей не мала. Реалізувалася як мати, допомагаючи сиротам і бездомним, займалася благочинністю. Телеведуча Опра Уінфрі - найвпливовіша жінка в світі, дуже багата. Коко Шанель теж багато зробила для інших. Напевне, якби у них були діти, вони не встигли б стільки.

×