Дитячий журнал "Веселка" у північноафриканській арабській країні Туніс опублікував у рубриці "Куточок знань" інструкцію, як виготовити коктейль Молотова. Саме тут у грудні 2010-го почалася арабська весна – низка повстань проти диктаторських режимів. У Тунісі в сутичках із поліцією повстанці активно застосовували й пляшки із запалювальною сумішшю. За час протестів загинули 219 людей і понад півтисячі були поранені. Нещодавно вибухівку знову використовували – коли виступали проти американського фільму "Невинність мусульман", що ображає пророка Мухаммеда.
"Коктейль Молотова – саморобна запалювальна зброя, що складається зі скляної пляшки з горючою рідиною – олією, спиртом чи бензином – та зануреної в неї матерії, – пояснює дітям "Веселка". – Назву дали фінські солдати під час радянсько-фінської війни на честь міністра закордонних справ СРСР В'ячеслава Молотова".
Збоку є малюнок пляшки із запалом, що горить.
"Пристрій треба підпалити й кинути в бік противника. Влучивши, він розбивається і уражає об'єкт", – пишуть автори.
Міністерство в справах жінок та дітей Тунісу подало позов до суду на журнал "Веселка". Побоюються, що діти можуть скалічитися або використати рецепт із журналу задля вандалізму й тероризму
Мухаммад АЛЬ-ФЕКАН, 41 рік, журналіст дитячого журналу "Веселка", Туніс:
– Проти видання висунули позов, але ми не розуміємо, чому всі поставилися так серйозно до нашої рубрики "Куточок знань". У минулому номері ми розповідали, як удома зробити макет вулкана. Коли інші журнали пишуть, що буде, як до кока-коли кинути Mentos, – ніхто не позивається. Хоч це значно небезпечніше для дитини, бо пляшку може розірвати. Наша розповідь цілком безпечна. Для приготування коктейлю Молотова треба міцний алкоголь, а в наших родинах діти не мають доступу до нього. Навіть якщо вдома і є пляшка.
Ми вирішили описати цю вибухівку, бо діти щодня чують назву в новинах. Розтлумачили, що це таке і як діє. Плануємо розповісти про атомну бомбу. Не думаю, що хтось із хлопчиків чи дівчаток після цього піде збагачувати уран. Дитяча література має змінюватися. Потрібно писати про насилля, вбивства, щоб діти могли протистояти їм. Ми думаємо над тим, як коректно розказати про педофілію. Недавно в Тунісі затримали кількох торговців, які викрадали дітей і відвозили їх до Європи. Треба, щоб малі десятою дорогою обходили незнайомців.
Алі САФІН, 28 років, програміст, Туніс:
– Мій 5-річний Ахмад уміє шукати в інтернеті будь-що. Недавно мали скандал із сусідкою, бо він показав її доньці порнографічні ролики. Тепер знає, що за задоволення дивитися різний непотріб буде добряче битий.
Не бачу сенсу приховувати щось від дітей. Якщо їм справді цікаво, знайдуть рецепт і вибухівки, і наркотиків. Це – реалії теперішнього світу. Але треба пояснювати, що за будь-яку дію є відповідальність.
Надін ДУРБАН, 34 роки, власниця крамниці сувенірів, Меденін:
– Це досить популярний серед дітей журнал. Ми намагаємося не показувати їм мультфільмів і видань, де забагато агресії. Заборонила синові дивитися "Трансформерів". Купую місцеву дитячу пресу, бо впевнена, що там не пропагують нічого поганого.
Звичайно, інструкції приготування коктейлю Молотова не варто давати у журналі для малюків. Мій 8-річний син хвилин 15 випитував, чи нема в нас часом удома пального і спирту. Пояснила, що не дозволяю йому робити експерименти самому, бо хтось може постраждати. Але, з іншого боку, моєму чоловікові поліцейські зламали руку у двох місцях – позаторік, під час революції. Він залишився калікою.
Ахмад АЛЬ-МУСАБ, 56 років, інженер, Татавін:
– Ми не навчилися жити мирно після революції. Син із невісткою щодня слухають новини про Сирію і накручують себе. Якщо десь затримали зарплатню, одразу починають говорити про бунт і революцію. Поліція не здатна впоратися з роботою. Досі на вулицях повно кишенькових злодіїв, купа різних банд. У нас є сяка-така влада. Не можемо сказати, що вона значно краща за попередню, є ще багато проблем. Однак це все одно ліпше за війну і кровопролиття.
Не дозволяю синові брати онука на стрільбища. Не хочу, щоб дитина змалку привчалася до зброї. Складаю гроші, щоб відправити його вчитися до Берліна.
Адель ДЖОВАННІ, 40 років, лікар, Туніс:
– Віддали сина в дитсадок для місцевих. Дуже скоро пошкодували, бо їм сильно промивають мізки. Наприкінці першого місяця він попросився ходити з родиною друга до мечеті, хоч ми не сповідуємо жодної релігії. Раз на два дні їм розповідають, як правильно треба молитися Аллаху. І це – світський садок, де майже всі мами працюють і мають освіту. На день народження один малий приніс і подарував кожному в групі по іграшковому автомату. Хлопчиків віддають на бойові мистецтва й силові види спорту. Я хотіла домовитися про хореографію, однак ніхто з матерів не дослухався до мене. Ми перевели сина в приватний садок для іноземців. Там дорожче. Зате я спокійна, що не виховаю маленького терориста.
3 
1
Комментарии