Жолудькове може зникнути за п"ять років

На двох вулицях села Жолудькове Маньківського району живе 18 людей.

— На Постишева заселені сім хат, а на Дзержинського — лише три. Інші будинки або розвалилися, або пусткою стоять. Частина людей повиїжджали, інші повимирали, — розповідає 70-річний Андрій Кобенко. Він працював завідувачем сільського будинку культури. Зараз із дружиною займається городом і господарством. — Клуб, дитячий садок і магазин позаростали бур"янами й розвалюються. Багато покинутих хат грабують. У клубі крадуть або вибивають шибки. Як є час, назад їх вставляю, бо шкода приміщення.

Наймолодшому жителю Жолудькового за 30, найстаршому — 85 років.

— Продукти нам щочетверга привозять машиною і біля клубу продають. Везуть усе потрібне: хліб, масло, солодощі, ковбасу, крупи, — каже Кобенко.

Село належить Маньківській селищній раді. Але люди хочуть, аби їх приєднали до села Паланочка, яке розташоване за 3 км.

— Ми на базар туди ходимо і пошту нам звідти несуть, — говорить 85-річний Федір Гульченко. Чоловік усе життя пропрацював у колгоспі. Має двох доньок. Старша Людмила, 58 років, живе в Ташкенті. Молодша — Валентина, 53 роки, з батьками. Родина має невелике господарство й пасіку.

Планували зробити пекарню, пізніше — будинок престарілих

У селі планували зробити пекарню, пізніше — будинок престарілих.

— Тут уже нікому працювати. Майже всі — літні люди. Нам би медсестру сюди, — зітхає. — Якщо нічого не робити, то село зникне через років п"ять. Треба якось людей заохочувати, щоб поверталися.

Голова сільської ради Паланочки 56-річний Борис Гречаний називає одним із можливих варіантів збереження Жолудькового — організувати в ньому літній табір відпочинку для дітей.

— Поблизу є ліс і ставок. Табір оздоровить дітей і збереже село. У черкаській області з 30 дитячих таборів лишилося п"ять. А в літній період учні ж мають десь відпочивати.

×